Makhauser's

 personal blog

Добігає логічного кінця черговий рік. 2014 був найбільш насчиенним, драматичним, суворим та складним для незалежної України. Хто б міг таке подумати рік тому? Так само не хочеться думати й про 2015, проте його вплив на історію світу - питання майбутнього.


Чим 2014 запам’ятався особисто мені? Не обійтись без баянів. Майдан та його перші жертви, жива та легітимна втеча, гіпербрехня російських ЗМІ, окупація АРК та антиконституційний референдум, напад РФ на Україну не тільки зі сторони Криму, а з наших східних кордонів, війна, смерті, літак, нова влада, новий курс, нова невідомість.


22 січня. День Соборності України

У цей день було подолано чергову точку неповернення. На цей раз - фінішну. Фінішну пряму, яка, на жах та жаль, триває й досі. Перша офіційно встановлена смерть на Майдані - Сергій Нігоян. Перший у великому списку Героїв Небесної Сотні. Зайвий раз не хочеться відкривати сторінку у Вікіпедії, щоб раз за разом переживати ті події. Але перші жертви були, так би мовити, плацдармом перед подіями у лютому...


Небесна Сотня

Багато хто казав, що незалежність у 1991 році отримана була дещо "безкоштовно", а справжня здобувається після 23 років існування країни. Що саме у такій боротьбі за свободу від цуциків царів сусідніх країн, від самодурів з цих самих країн й відбувається той самий крок з клітки. Що саме у такий жорстокий спосіб відбувається перебудова свідомості... Як би того не було, перебудова дійсно виникла, Україна вже ніколи не буде такою, як раніше. І не треба міркувати, що я маю на увазі території, адже й Крим, й Донбас - це Україна, тому тут питання саме у свідомості. Ленінопад по країні, зростання безкорисної та непоказної любові до України та інше - вираження тих стращних подій 18-21 лютого 2014 року.

Розстріли, смерті, кров, дим та вогонь


Втеча

Пан Колишній, послухавши виступ Парасюка, вирішив, що йому конче потрібно злітати до друга у Ростов. Приїхавши під сукню злочинця, він почав нахабніти, казати про люстрацію онуків, легітимність та ламати ручки. Кілька нових перлів було, але зараз Вітя трошки відійшов у тінь. І цитатну, і просто так. Проте вийшов з тіні дракон, який такого пробачити не міг.


Агресія у ЗМІ

Діти частенько ображаються на батьків. Так сталося й цього разу. Московія, як самостійний об’єкт міжнародної спільноти, з’явилася тоді, коли у Києві змінився не один лідер. І навіть не десяток. (Юрко Довгорукий, ну як же так?). Відчуваючи свою позицію, нахабний імперський крейсер усю історію намагався пригнічувати Київську Русь та Україну в очах тих, на кого міг впливати. Маючи монгольські коріння та амбіції, крейсер просувався, "захищався від ворогів" та зростав за територією, що дозволяло диктувати правила. Україна не була чисто військовою державою, тому такого не робила.

Перенесемося у 20 сторіччя. З 1991 року почалася нова хвиля пропаганди (на ряду з дебільним "ну тупыыыыые" та іншими харчами для маломосковського шовінізму). Це й тіпа культурній спадщині, й у новинах (ба, та тільки згадайте про газ під час правління не фаворита Кремля), але після початку подій ЄвроМайдану, почалася нова хвиля, абсолютна "24-годинка" ненависті, яка своїм маразмом щоразу заривається все глибше. А піпл хаває, що сумно. Ціле стадо баранів, які вперлися в екран та цілують не тільки підсвідомо лису дупу від лисої макітри. Не зхочеться й згадувати весь абсурд "петухів", "компотів" та "ернстів".


Війна

Це можна розділити на 2 частини.

Перша: Володька не пробачив України, що його хом’ячка вигнали, злякався бунту своїх вірних рабів та, сказавши "ой, всьо", віджав АРК. Тимчасово, звичайно, та не офіційно.

Крім порушення меморандуму між Україною, ВБ, США та РФ, він також підтерся Конституцією України, яка стверджує, що будь-які питання цілісності держави можна вирішувати лише не державному всенародному референдумі. Не кажучи вже про те, що УРСР та Україна за свої кошти зробили Криму. Але бабусі, як нащадки тих москалів (з Москви ж), яких заселив Йосік Сталін замість депортованих місцевих мешканців, захотіли "вєрнутца домой та умєрєть на Расіє". Ну що ж, принаймні дещо з цього вони наблизили. І я не кажу про "дім".

Друга частина: Донбас. Відчувши, що йому пре, Хуйло захотіло собі доступ до окупованої автономної республіки через сушу. Це й Херсон, й Донецьк, й Луганськ з Харковом та Дніпропетровськом. Та й Одеси вирішило заковтнути. Але криворукі найманці під лідерством Гіркіна не виправдали надій, тому Путін почав примусово слати добровольців на кілька діб у східну Україну, а потім робити вигляд, що нікого нема.

Знову брехня, нова хвиля абсурдів оскароносного Кісєльова, аж раптом до Малайзії вилетів літак. На ньому були пасажири: діти, вченні, сім’ї. Звичайні люди, які ніякого відношення не мають ні до окупації України Росією, ні до самої РФ, ні до родичів лідерів нашого північно-східного азійського сусіда, які мешкають в ЄС та США. Як вірні макаки з гарматою, терористи збивають літак у надії спихнути все на "хунту", або, хоча б, що збили літак ЗСУ. Але не склалося. Пропагандонський монстр облажався до нових санкцій та мір, іскандери продовжували реготати, а свідомість росіян продовжувала падіння разом з імперією.

Разом із тим, не можна не відмітити героїзм борців за свободу Україну, НГУ, Кіборги, бійці "АТО", яку сором’язливо не називають війною відкрито. Дякую вам, Герої. Повертайтесь живими.


Економіка

Відклавши теку з одним негативом, можна взяти таку ж з іншим. Рік такий, позитивного було мало. Долар, євро, франк та інше. Для багатьох такий стрибок курсу за рік став не тільки шоком, а й повним економічним "хедшотом". Те, що раніше прирівнювалося до 1000 доларів, тепер вже ледь доходить до 500. Або ж ціна на товар зросла з 2000 гривень до 4 й тому подібне. Фех, це й досі триває, що сумно.


Висновком може бути наступне: рік видався дійсно важким. Війна, смерті, бруківка, шини, коктейлі, падіння режиму Сім’ї та падіння гривні. Проте я вірю, що Україна вистоїть. Сильні люди, сильний дух та правда перемагають, а зло рано чи пізно буде покарано. Слава Україні, Героям слава. Мирного неба та з Новим роком!

Makhauser





Прокоментуйте!