Makhauser's

 personal blog

Idiocracy (2006)

Ви пам'ятаєте, з чого почалася "Футурама"? Фрай падає в камеру та заморожується на тисячу років, прокидаючись у майбутньому. З усіма плюсами, мінусами, реаліями, рулеткою, випивоном, блекджеком та іншим? Так ось, згідно сюжету Idiocracy ("Ідіократія", "Планета ідіотів") головного героя також мали б відправити в майбутнє (разом з відібраною дівчиною), проте лише не рік вперед.

idiocracy-0

Головний герой Джо (Люк Вілсон) - така собі "посередня в усьому людина", яка працює бібліотекарем на щось типу військової бази) та нічого від життя не хоче по суті. В 2005 році його було відібрано для експерименту. Разом із дівчиною, яку відібрали зі сфери індивідуальних послуг, його заморозили, щоб розморозити за рік.

Проте експеримент пройшов невдало, через те, що всіх причетних заарештували, а про героїв забули. На місці бази почали будувати черговий фастфуд.

idiocracy-1

Минали роки, люди почали деградувати та до 26 сторіччя середній рівень інтелекту наближався до нуля, а кількість людей та накопиченого ними сміття різко зросла. Саме через надмірну кількість залишків продуктів та іншого сталася лавина, яка розкидала контейнери з головними героями та вони змогли прокинутись від сплячки.

Новий дивний світ представ перед їхніми очима: шоу, в якому головний герой постійно отримує по яйцях, лікарі, які орієнтуються за картинками на кнопках, в'язниця, некомпетентні судді, поліція та інші професії.

idiocracy-2

Разом з цим починається головним героєм спроба пошуку машини часу, щоб повернутися у свою епоху. Він сподівається, що за 500 років, які він спав, людство все ж винайшло подібну машину, а слова його нового товариша та адвоката Фріто (Дакс Шепард) тільки підтвердили здогадки. З цього почався важкий шлях у минуле.

idiocracy-1

Неймовірні за мірками 26 сторіччя аналітичні та розумові здібності героя (перевірялося на простих питаннях) зробили його міністром внутрішніх справ. Весь кабмін був доволі різноманітним, проте не будемо про це, адже такі фільми треба дивитися, або ліпше сказати, що їх треба було дивитися.

"Ідіократію" знають не так добре, прокат цього фільму не назбирав навіть 500 тисяч доларів, його ніяк не просували та не рекламували (можливо, саме через питання, які висвітлює фільм). Ви могли бачити певні моменти колись. Наприклад, епізод з питанням про місткість відер та про оскароносний фільм, протягом якого постійно тільки й показують, що дупу.

idiocracy-2

Антиутопія завжди сильніша за утопію. Вона більш щира, цей жанр набагато сильніший та радикально показує вади спільноти. От тільки під час перегляду ти думаєш: а чи дійсно фільм показує далеке майбутнє чи вже те, яке ми зможемо спостерігати за 10-20 років після виходу в 2006 році?

Такі фільми дійсно важливі та ставлять важливі питання. Такі фільми дійсно потрібно дивитися не як легку комедію на один вечір, а як гостру соціальну сатиру. В оригіналі англійська соціуму стала доволі спрощеною, міксом зі сленгів та неграмотності. Якщо дивитися українську адаптацію, то всі в основному розмовляють дуже неприкритим суржиком з купою русизмів. Лексикою люди подібні на Клітуса - героя ще одного творіння Ґренінга. І за цю додаткову адаптаційну сатиру слід дякувати авторам озвучення та перекладу.

Я б радив фільм для перегляду. Потрібно дивитися вчасно. Він змушує задуматись над життя. Чи дійсно ми робимо все вірно? Чи правильним шляхом йдемо? І чи не слід спинитися поки ще є можливість?




Прокоментуйте!