Makhauser's

 personal blog

Meanwhile

П'ять років тому "Міжпланетний експрес" завершив свої мандри. Вкотре. Тоді я зробив свого роду "топ" серій для себе. Це було на емоціях, деякі серії було виключено. Через необачність або й через те, що не можна умістити на 10 сходинках (навіть трошки більше) усе, що "Футурама" значила для світу та все, що вона подарувала. Такі серіали не потребують рейтингів, вони дійсно унікальні та дійсно заслуговують на щось більше ніж один пост. Саме тому до п'ятиріччя останнього на цей час фіналу "Футурами" хотілося згадати цей - не побоюся пафосу - феномен свого часу. Принаймні, один з феноменів.

Всесвіт. Безмежний простір. Дехто скаже, що у світі без кордонів та меж нікому не потрібні вікна та ворота (Windows and Gates - прим.). І це дійсно так. Хоча у стартовій сцені на краю Всесвіту на нас чекає мавпа, яка кидає бочки. Хіба це не є грою під назвою "Життя"?

Життя "Футурами" почалося тоді, коли "Сімпсони" - ще одне дуже важливе для світу творіння Мета Ґрейнінга - не встигли стати блідою тінню самих себе, а South Park тільки набирав шалених обертів і навіть вже відбувся реліз їхньої повнометражної картини. Це був час мрійників, наївних романтиків. Це був час, коли діти ще думали про далечінь, незліченні та недосяжні зірки та дивилися на зірки, а не у екрани смартфонів та ноутбуків. Світ потребував чогось такого, як "Футурама". Не жорсткої сатири на сучасність, яку давав "Сауз Парк" та не легкої від "Сімпсонів", а серіалу, який показував зрів тогочасного суспільства в образах та картинках 30-го сторіччя.

Будка для самогубств, робот-алкоголік, розподілення за ролями у світі та кар'єрні чіпи - таким нам показав перші кадри майбутнього Мет. На відміну від "Назад у майбутнє", перевірити достовірність тез "Футурами" сучасні покоління навряд зможуть, хоча можна робити певні висновки.

Ще тоді Ґрейнінг та компанія робили технології майбутнього такими ж, як ті, що їх оточували, але просто "кращими", переводячи їх в іншу площину. Так з'явився голографічний інтернет по діал-апу (сучасні діти, можливо, й не знають що це таке та не зрозуміють деяких моментів), телевізори, яким ще потрібні антени та інше. Пройшли роки - і це виглядає доволі мило, якщо не сказати більше.

Пройшов певний час та "Футураму" було завершено. Вперше. І цей епізод мав логічне завершення, що доволі важливо для серіалів. Мені й досі болить, що деякі серіали завершилися невизначеністю (наприклад, Sliders, хоча з переходом від драми до екшну для дітей вони й так зробили усе можливе для фінальної крапки). І було б непогано, якщо серіал завершився саме так, як його було завершено. Проте він пішов далі (повнометражні мультфільми та ще два сезони), і це теж добре. Адже історію можна було продовжувати, ще стільки всього не було розказано.

Під кінець "Футурама" почала грати на емоціях, і пес Сеймур мені у свідки, вони це вміють робити досить добре, ніби кожен сценарист знайшов семилисну конюшину. Так, не дарма згадав ці епізоди. Вони були своєрідними Колумбами, Веспуччі та Магелланами. Атмосфера руїн Старого Нью-Йорку - славетного величезного міста - це те, що не хочеться забувати. І хочеться бачити ще раз та ще раз.

В Україні "Футураму" представляли в принципі ті ж люди, що й "Сімсонів": студія "Пілот", а показував музикальний канал М1. Добрі були часи. Позбавлені вічного поспіху та нервів. Часи, коли можна було просто сісти ввечері та дивитися за пригодами Зойдберґа та його друзів. А озвучував доктора, до речі, Євген Малуха. Голос, якому ми вдячні за ті слова, які вимовляв Гомер Сімпсон та Гордон Шамвей (більш відомий як Альф).

"Футурама", як і "Сімпсони" за "Сауз Парком", стала феноменом. Вона змогла потриматись доволі довго та не зкотитися на дно та самоповтори. У неї були невдалі епізоди, проте вона поверталася. Поверталася заради нас. Тоді, коли світ її вимагав. Коли не було того, хто може з екрану сказати про Лунапарк зі шльондрами. Коли не було того, хто зміг би назвати сина на честь свого молодшого брата. Коли не було монетки, на якій випаде орел.

Метові й самому досі подобається "Футурама", це видно по деяких кадрах "Сімпсонів", та й не тільки. Навіть новий серіал трошки стилістично подібний до серіалу про 31 сторіччя (щоправда тут треба дивитися та оцінювати особисто, у мене поки що нагоди не було). Та й не тільки йому ще раз би кортіло повернутися у Новий Нью-Йорк. Проте зараз ми можемо повертатися лише у ту піцерію, де стоїть автомат з мавпою, а Сеймур ще може й чекає на Фрая.

Це щоу, яке поєднувало емоцію смутку та радощів, філософії та простого відпочинку для мозку. Це шоу, яке могло змусити думати, переживати ті ж самі емоції, що і герої, саме тому "Футурама" стала дійсно безсмертною. Коли тебе пам'ятають та цінують, коли до тебе й досі багато небайдужих, коли ти даруєш теплі спогади, а твої герої живуть та розвиваються, і мають доволі унікальні образи, то інакше й бути не може.

5 років (та один тиждень) тому "Футуруаму" серія під назвою Meanwhile ("Тим часом") відгриміла на екранах. Серіал заслужив на свій фінал.

Wanna go around again?




Прокоментуйте!