Makhauser's

 personal blog

Післямова. Джордж Орвелл

У наш скажений час все більш й більш актуальними стають постулати пана Орвелла, які він виразив у двох своїх найбільш відомих та важливих творах: "1984" та "Тварина ферма" (або "Колгосп тварин", що більше відображає сутність).

Саме з цих творів ми знаємо, що усі рівні, але дехто - рівніший. Ми знаємо, що історією, розумами та натовпом легко маніпулювати. Ми знаємо, якою виглядає країна, цілі існування якої - війна та влада. І що війна - мир, свобода - рабство, незнання - сила.

Мені пощастило прочитати цю книгу в останньому на цей час поході. Це була перша половина осені 2013 року, південь Туреччини (Лікійська тропа, Тахталі-даґ). Тоді я й подумати не міг, як багато разів доведеться згадати Джорджа і всю глибину його описів. Усі ці "великі брати", маніпулювання, пропаганда. Нічого нового.

"Можливо, людина дійсно помирає із зупинкою мозку: тоді, коли вона вже не здатна народжувати нові ідеї". Цю фразу взято з особистих виступів та діалогів Орвелла. Що ж, можливо й дійсно так. Коли ти перестаєш міркувати, то хіба це життя?

"Землетрус - це весело. Після поштовхів", - з новели "Бірманські дні". Все дійсно пусте. І коли здається, що все надзвичайно погано, не можна забувати, що буде ще гірше потім проблеми згадуватимуться лише відлунням. А інколи - з іронією та самоіронією. Вони також лікують та допомагають у житті.

"Розсудливість не статистична". Важко зрозуміти вчинки людей інколи. Імпульсивність можлива у будь-кого, врахувати всі фактори поведінки майже неможливо. Тим паче, коли ціна питання значна вище за банальщину.

"Це завжди буває вночі: всі ці арешти. Тебе раптово викидає зі сну, груба рука трусить тебе за плечі. Ліхтарики світять тобі прямо в очі, кільце людей з серйозними обличчями оточують твоє ліжко. У переважній більшості випадків ніяких сповіщень про арешт не було. Людина просто зникає, і завжди - вночі. Твоє ім'я зникає з усіх баз, усе, що ти робив видаляється, твоє існування просто скасовують і забувають. Тебе скасовують, знищують. Зазвичай це називають випаровуванням". В режимі антиутопічного світу дуже легко управляти та залякувати. Антиутопія завжди сильніша за утопію як жанр. Вона показує усі виразки системи та суспільства.

"Нема такого злочину, абсолютно жодного, який не може бути виправданим, якщо вчинили його «наші»". Так цей постулат також встановив Орвелл в есе "Нотатки про націоналізм". Він багато розумів ще тоді. Такою вже був людиною.




Прокоментуйте!