Makhauser's

П'ять років тому "Міжпланетний експрес" завершив свої мандри. Вкотре. Тоді я зробив свого роду "топ" серій для себе. Це було на емоціях, деякі серії було виключено. Через необачність або й через те, що не можна умістити на 10 сходинках (навіть трошки більше) усе, що "Футурама" значила для світу та все, що вона подарувала. Такі серіали не потребують рейтингів, вони дійсно унікальні та дійсно заслуговують на щось більше ніж один пост. Саме тому до п'ятиріччя останнього на цей час фіналу "Футурами" хотілося згадати цей - не побоюся пафосу - феномен свого часу. Принаймні, один з феноменів.

Ви пам'ятаєте, з чого почалася "Футурама"? Фрай падає в камеру та заморожується на тисячу років, прокидаючись у майбутньому. З усіма плюсами, мінусами, реаліями, рулеткою, випивоном, блекджеком та іншим? Так ось, згідно сюжету Idiocracy ("Ідіократія", "Планета ідіотів") головного героя також мали б відправити в майбутнє (разом з відібраною дівчиною), проте лише не рік вперед.

"Чорний гроб на колесиках вже на твоїй вулиці. Чорний гроб на колесиках вже у твоєму домі. Чорний гроб на колесиках вже у твоїй кімнаті". Пам'ятаєте ті часи, коли це могло лякати найбільш вразливих з нас? Це кіно якось нагадує подібні лякливі історії. І фільм доволі цікаво грає на відчуттях та почуттях, показуючи ледь помітні, але важливі деталі, а тому точно не може назватися "фільмом на один нудний вечір".

Коли ми згадуємо фільми про НДР, то в першу чергу на думку спадає Das Leben der Anderen ("Життя інших") - фільм, що абсолютно заслужено отримав свою нагороду за найкращий іноземний фільм. Проте є в історії німецького кінематографу й інший фільм, який також висвітлює соціалістичні реалії Східної Німеччини, проте з дещо іншого боку.

А пам’ятаєте, як це було? Ті часи, коли залізний Арні не ганьбився з ґвалтуванням франшизи, обличчям якої став, а продовжував бути тим самим Командо, Конаном та Термінатором. Останній кіногерой. Тоді, на початку 90х, він зіграв копа під прикриттям, який змушений був працювати вихователем у дитячому садочку. Пройшло більше 20 років та вийшла друга частина фільму. Без Залізного Арні та скоріше стала рімейком. Отже, я - Ностальгуючий критик. Я це пам’ятаю, тому вам не обов’язково! Що ж, розберемо другу частину фільму.

Інколи слід дивитися й свіженьке. Саме з такою думкою я відшукав більщ-менш адекватний треш у одному з кінотеатрів міста. І що ж, мушу визнати, що це було весело.

Дев’яності. Час чудових ігор, чудових фільмів. Багато хто не любить ті часи через атмосферу якоїсь невизначеності щодо сучасного та того, що буде. Потрібно будувати нову країну, а для дітей та молоді це час пригод: мультиплікація Walt Disney по телебаченню, передачі для дітей, VHS, пригоди надворі, жуйки за 10 копійок, "мівіна" за 35-55.

На днях пощастило побачити приклад доволі непоганого кіно. "ЧаПи про продорожі у часі" - британська фантастична комедія, яка у свою чергу віддає честь "Докторові Хто" (це побачили інші, я не дивився якось), Дугласові Адамсу (ось тут - так, було), трилогії "Назад у майбутнє" та іншим. Більше того, у фільмі підібрані непогані актори, один з яких - Кріс О'Дауд, відомий, наприклад, як Рой з IT Crowd чи Шон Мерфі з "Малюка Муна" власного ж виробництва.

Зараз я не буду писати багато, просто ключові моменти, думки та емоції після перегляду нового епізоду ЗВ. Незабаром напишу більше, переваривши все.

Можна сказати, що вже виникає третє покоління глядачів Саги. У кінозалі було багато дітей. У свій час було їх багато на другій та третій частинах, скоріше за все, й на 4-6 та 1, я їх дивився на касетах, тому казати не можу. І чи є шанс у Disney зробити те, що власноруч вбив Лукас мідіхлоіранами та іншим? Можливо, можливо. Зрештою, вони визначили межі канону і переважно я підтримую це рішення.

Ось і настала черга для останнього епізоду серед тих, які вийшли у класичний час. Тих епізодів, які по суті дуже сильно рятували Форд та його харизма. Епізодів, які залишили великий слід в історії.

Наступна частина класичної частини ЗВ вийшла, можливо, кращою за попередню. Принаймні, причини так вважати були. І знову нас світ пригод далекої галактики переніс у події боротьби повстання та галактичної імперії.

Нова епоха, яка почалася з 70х років 20 сторіччя. Нова епоха, яка подарувала дуже багато чого. Гарного, огидного, цікавого, сумного та нудного. "Нова надія". Таку назву можна було б дати фільмові, який вийшов після трилогії пріквелів. Надія, що буде щось добре. І воно було, хоча фільм й вийшов раніше.

Характерна особливість нових епізодів полягає у тому, що з кожним пріквелом стає дедалі гірше та сумніше. Ще більше розмов, непотрібного пафосу, комп’ютерної графіки і політоти. Ще більше того, за що можно не любити пана Джорджа. І тільки деякі речі хоч якось рятують.

Чим далі в ліс - тим діалоги більш нудні. Епізод другий приніс героя нині покійного Крістофера Лі у якості антагоніста, комп'ютеризованих персонажів та багато смутку від ще одного жбурляння каменем у спогади олдфаґів. Але це було не головним негативним моментом для мене.

Починати треба хронологічно. Звичайно, цей епізод для мене був не першим, проте саме він повертає до малого Дартика, розповідаючи про те, з чого почався його шлях.