Makhauser's

Парламент - це здебільшого корумпована структура людей, які переважно не розуміють за що голосують та для чого. Принаймні, у питаннях ІТ, цифрової свободи та вільної інформації. І не так важливо де вони сидять: у Раді, в Європарламенті, Сенаті США чи деінде. Сьогодні ми в цьому вкотре переконалися.

Кажуть, що не можна увійти в одну ріку двічі. Багато хто пам'ятає половину лише про ріку, проте вони не завжди згадують, що мова йде не тільки про стрімкий потік води, а про й людину, яка туди заходить.

Вони не змінюються. Десь п'ять років тому я писав про "ПриватБанк", оскільки лиха доля змусила певний та недовгий час бути їхнім клієнтом, пройшовши через усі кола пекла експертів, фотографувань на вебкамеру та "Копілок"™. І після цього (а також після купи скандалів з клієнтами - навіть Лагун позаздрив би) я зарікся бути клієнтом банку. І навіть націоналізація нічого не змінила у ставленні. Ні в моєму ставленні, ні в ставленні банку до людей.

Майже раз на два роки (інколи - й частіше) я пишу про вбивць УАнету, а що два роки саме 25 травня я згадую важливу фігуру світової літературі для себе та особу, яка дуже вплинула на стиль мого спілкування, письма тощо - Дуґласа Адамса.

Знову це відчуття. Воно завжди повертається. Чим далі - тим частіше. Ніби й ніколи не залишало ці кімнати. Ніби ніколи не відкривало двері свідомості, вилітаючи птахом з клітки.

Не панікуй, якщо не виходить. Не панікуй, якщо рухаєшся вздовж чорної смуги зебри. Не панікуй, якщо вважаєш, що на узбіччі. Не панікуй.

Завершується черговий рік. Час підбивати підсумки цього року. Що ж, він був сповнений не тільки поразок та перемог, а ще й дуже важливого життєвого досвіду.

Якихось 5 років тому я почав перекладати одну стару книгу Пітера Чейні, яку випадково знайшов на полиці. Готова вже була ціла глава, а потім викладачка англійської мови, про яку я вже згадував влітку, взяла її почитати. А потім її звільнили (чи сама пішла, не має значення), тому книгу мені ніхто не повернув. А старе ж було видання, сумно, як то кажуть.

Вона пішла. Прокидаєшся, дивишся ще на теплу подушку, на якій останні чотири роки ви засинали поруч. Постільна білизна ще тримає її аромат, проте ти знаєш, що це вже кінець.

Машинально кличеш її за іменем, отримуючи у відповідь лише тишу. Машинально намагаєшся покласти руку на те місце, де раніше її світла голова сопіла тобі у лікоть.

Бувають такі моменти, коли громадянська позиція зустрічається у битві за підсвідомість та рішення з соціофобією та інтровертним світоглядом. Цього разу на боці других були ще додаткові фактори, проте все ж не тільки цікавість, а й думки про краще майбутнє для всіх перемогли, а тому було вирішено піти на зустріч громади (авторів петицій до Київської міської ради) з представниками влади, розробниками петицій та ідейними лідерами усього процесу.

Доля - справжній пазл, який складається з маленьких кривих частинок. Разом вони створюють велику картину. Скільки шматків в пазлі долі кожного з нас - питання нашого вибору. Не завжди все залежить від людини чи будь-якої іншої істоти, проте від нас залежить цілісність картини та те, як і коли покласти останній шматочок головоломки.

Жив собі хлопчик Хома. Молодий, імпульсивний, кмітливий. Любив він усілякі модні штуки, які, щоправда, притупляли кмітливість. Хлопчик горя не знав, аж поки не прочитав в бібліотеці, що на горі Ведван, яка височіла над його селом є скеля. Якщо туди прийти в потрібний час, то можна знайти справжній скарб.

Коли хочеш писати щодня, дедалі важче стає щоразу знаходити потрібні слова. Коли слова вже знайдені та лежать у кошику, потрібно знайти й певну тему.

У червні цього року я зміг написати 25 постів. За 30 днів. Більше - не завжди краще. Маючи відкритий доступ до подорожі багатьма країнами, до нових відчуттів, нових людей та нового досвіду, я трошки розширив тематику свого блоґу.

Бувають такі дні, коли ліпше не прокидатися. Наприклад, сьогодні. Диявол існує у деталях, а хто ховається в символізмі? До цього найбільшою трагедією для США було одинадцяте вересня, 9/11. До нього додалося й 11/9. Чи буде це трагедією? Можливо. Хотілося б помилятися, проте щось підказує, що найцікавіше на нас ще чекає попереду. Там, за рогом.

У багатьох слово "медіаексперт" викликає асоціації з кремлівською пропогандистською хвойдою Толіком Ш. У мене ж вона викликає й інші, також не дуже приємні, аналогії.