Makhauser's

 personal blog

Гидоти та красоти головного університету

Шарм та скромність, радість до забуття та смуток до втрати свідомості. Злість та Любов. Ненависть і відданість. Для кожного Університет імені Шевченко має свої риси. Для меня, Шевченківський ВУЗ - особливий. Моя точка зору може не співпадати з думкою адміністрації сайту, і тим паче, із думкою Ректора КНУ імені Тараса Шевченко.

Почнему від витоків, від приймальної комісії. Поступав я на Радіофізичний факультет Щеви (див. фото). Приймальна комісія була в тому ж корпусі.

Плюси:

  • Навіть у той рік, коли на те, щоб здати документи давали багато часу, та народу було мало усуди, в Шеві його взагалі не було.
  • Бланки, форми, нетривала розмова із співробітником деканату залишили по собі позитивні враження.

Мінуси:

  • Як, не як, але бланків було багато
  • Розташування ВНЗ, само по собі добре, але тоді й метро не було, та й вийшов я далеко, і довелося понад 15 хвилин йти пішки під пекучим сонцем (не знав я тоді про пречудове маршрутне таксі, що їхало повз ВУЗ, в об’їзд Московською площі).

Далі, я поступив на 1 курс, всіх викликали за декілька днів до початку навчання на посвяту у студенти. Замдекана, Олексій Юрійович, довго казав про золоті гори з осціллографів та магнетронів, про тем, що "у нас нема такого, що студент живе від сессії до сессії, це на юридичному", й так далі. Отже, першого вересня почалося навчання. Пари навчання... Тоді це було не звично й сумно та понуро. Попадалися нормальні викладачі, але на більшості з них залишився слід навчання на РФФ. Першу сессію я пройшов над-"успішно". Перший екзамен був повністю у мінусі (Мехаіика). Слідом за ним те саме трапилося з Матаном та Прикладними методами Вищої математики. З урахуванням того, що був ще борг у вигляді 3 заліків, перспективи не веселими вижжалися. Мене вже викликав Юрійович, котрого всі, та й він сам, називали Чіпа. Чіпа виражав захоплення моїми успіхами, адже ніхто так не міг вчитися, як я; заявив, що хоче подзвонити мені додому, і сказати про майбутнього Нобелівскього лауреата, але мій телефон був написаний незрозуміл, такий вже в мене почерк. Сессію я таки склав, навіть вчасно. Вирішив усе з викладачем фізичного виховання, на парах якого за семестр був лише 1 раз (десь 30 вересня).

Другий семестр вніс деякі коррективи, і сессія почалась з усіми "зарах". Іспити були складені усі, але матан, щоб його - восени. Загалом, математичний аналіз складався 9 разів(4 рази в першому семестрі, 5 раз - у другому). Плюс, описування лабораторних робіт по фіз-спеціальностям - тема окрема. Викладач, которий носить горде ім’я Iron Liver (врахуйте те, що це - жінка), котра ножем вирізала на столі в лабораторії заповітную формулу этанолу. В 3 семестрі, останьому для себе, я вже не ходив на лабораторні, що в купі із хворим на макітру викладачем сказало мені спинитися, та піти. Отже, коли, мої одногрупники пішли складати іспит (Електрика і магнетизм), я написав заяву "за власним".

Не дуже здоровий викладач

  
Не дуже здоровий викладач

 

 

 

 

 

Iron Liver... Одного разу, я складав їй усний колоквіум, Ларисі Вадимівні стало холодно. Сказав мені, що зараз прийде, тільки-но, одягне светер, прийшла без светра, але зігріта.

 

 

 

 

 

Той самий Чіпа, але без своєї фірмової червоної краватки-метелика.

 

 

 

 

 

 


Учитися, або ні - виріувшати Вам, я же написав свої думки про РФФ, дякую за увагу!




Прокоментуйте!