Makhauser's

Перш ніж почати писати пост, я хочу подякувати Систему СІ за таку важливу річ, як метр.

Вони - це Сім’я. Сім’я, яка тримає у страху всю країну, Сім’я, кум який тримає склад з ДП, Сім’я, зайшовши на територію яких, Ви ніколи не будете колишнім.

Дата-центр компанії, яка може судитися та конкурувати із партію Олєжки Тягнибока за свою назву, розташований був у центрі Києва, поруч із транспортною жилою столиці: тут Вам й метро, й маршрутки із тролейбусами. Проте Пакращення, яке, як і газ, займає увесь наданий йому об’єм, добралося і сюди. Наразі єдиний дата-центр Волі розташований на Борщагівці. Що ж, треба рушати.

Московська площа. Транспортний БДСМ старого Києва до своєї ж реконструкції. Від неї, прихопивши шлунком Бігмак, ми (Ваш покірний слуга та ще один неназваний гік) вирушили на пошуки пригод, але не на сідниці, ні. На ноги!

Міськоелектричний мініХюндяй ходить не так часто, як би того хотілося, а чекати дві години наступного "чух-чуха" не хотілося. Власне, тому було вирішено пройтися. Спочатку - до станції "Видубичі" від Київ-московського (його трошки ігнорують електрички міські), потім вже від Сирцю (через парк Дубки, звісно) - до станції "Борщагівка". Добрі кілометри намотувались на стан, який ставав все гірше з кожною електричкою, яка проходила поруч та насміхалася своєю фарбою. Рейки, шпали, каміння, голий манекен, струмочок та робітники, які клали пеніс на роботу над реконструкцією. Дуже колоритно, знаєте?

І знову до Сім’ї. Вони люблять ігри. Лабіринти вулиць, будинок номер 2, який слідує за двадцять першим, все це було, все це бачили. ДЦ знайдено, і хай йому грець

Чесно, хотів написати більше, але по гарячих слідах мої ноги мене ненавидять, що ж, мають повне право.

Любіть природу, прогулянки та походи. Але краще знати міру й у цьому