Makhauser's

Якось випала нагода переглянути дещо з азійського фільмового цеху, адже все ж вони зняли рімейк на один з моїх улюблених фільмів - 'Knockin' on the Heaven's Door' неперевершених Томаса Яна та Тіля Швайгера. Все у мізках застерігало цього не робити, і не дарма...

Німецький оригінал - шедевр. З цим можуть не погодитись ті, хто просто не зрозумів фільм або очікував екшену чи повної безнадії. Ні, фільм про інше. Він - про світлу мрію та про віру у життя. Про те, що вже незабаром будеш сидіти на хмарині та говорити про море, сонце, яке поглинається безмежним синім морем та про вітер. "Боятися - нерозумно", як казав герой Швайгера своєму товаришеві. Вони не боялися, вони йшли.

Фільм був багатим на різного роду жарти, і це вірно, не можна знімати драму, яка протягом двох годин буде давити на психіку неминучим кінцем. Тут цю роль здебільшого бере "бандит" Абдул та поліцаї, як ті, що женуться за Мартіном та Руді, так і Справжній Американський Коп із заправки.

Ми прив'язуємось до героїв, переживаємо їм, такий собі фільмовий "стокгольмський синдром", який у фільми назвали "гельсінським" (як й у пародії рімейку. Ми бажаємо їм найкращого та посміхаємося разом із ними.

А потім, як грім серед ясного неба, приходить японський рімейк. На місті харизматичного "покидька" Мартіна Бреста (який, до речі, не порушував закон) прийшов двічі несудимий Яник хлопець, який також має певні вади зі здоров’ям, як і з харизмою. Замість мирного та спокійного Руді - маленька дівчинка, яка вже на початку фільму хоче палити, п’є текілу (14 років) та дуріє.

Дуже також не сподобалося, що героя фільму поклали у палат, у якій вже на той момент була купа пацієнтів, наче це якась лікарня в СНД. Сенс лікарні в "ДдН" була якраз така собі "комора" та "палата для кінчених".

Автомобіль. Замість Mercedes-Benz 230 SL, легендарного авто небесного кольору, нам дали тюнінгований Maserati, неначе сам Артем Мілевський замовляв автомобіль для фільму. Замість Абдула, якого я згадував раніше, представили якось "студентика" в окулярах. Що ж, нехай.

Списки. Так, мрії різняться від віку, менталітету та всього іншого, проте тут вони реалізовані якось криво та точно не так, як це зробили з мріями Мартіна та Руді, незараховано. Щоб не спойлерити сюжет, просто промовчу тут й у наступному абзаці.

Кінцівка вийшла доволі нерівномірною та скоріше у стилі тих японців чи Тарантіно. Ніякого Рутгера Гауера тут й близько нема, на жаль. Його монолог мав великий вплив на Кіно.

Отже, якщо абстрагуватися від того, що нам подали дуже смачну страву, але розігріту з напівфабрикатів у мікрохвильовці, то вийшло би якось і непогано, проте ні, дякую. Настала черга оцінок

Сюжет (ідея Т.Яна): 98/100

-------------------------------

Сюжет (реалізація): 43/100

Гра акторів: 34/100

Інтерес перегляду: 33/100

Співчуття героям фільму: 21/100

Загалом: 38

Могло бути й гірше, могло бути й краще, тут вже питання в іншому - не давати япошкам робити рімейк на "Трасу 60" =)