Makhauser's

Багато хто пам’ятає єдиного нині президента, який перемагав на виборах двічі - Леоніда Д. Кучму. Не маючі потужної підтримки столиці у 1994, він випередив за 2 тури чинного Гаранта та посів почесне місце. На наступних виборах йому протистояв найбільший невдаха виборчих перегонів: 5 стартів та жодного золота - Червоний Пєтя. Отже, давайте згадаємо як-то було вже на зламі епох.

Чесно сказати, реклама доволі креативна. Чого б там, вона не тільки доволі цікаво зроблена, а й до біса актуальна. Зобов’язаний другий президент Ігорю Подольчаку та Ігорю Дюричу, фінансування взяв на себе Пінчук. Так-так, той самий.Нам діючий президент усміхається з плакату та обіцяє повного покращення життя на всіх фронтах. Що ж, може вже дочекалися? Пройшло вже 15 років, 3 Майдани (таких, що запам’яталися надовго), 2 президенти (навіть 3, якщо рахувати самого Леоніда (або вважати президентом Януковича)). Власне, якщо хто забув, у нас було два Леоніди, один Віктор, один Вітьок та зараз прийшов Петро. Петро Перший. Що, прорубає вікно в Європу та усе буде в шоколаді? Принаймні, є такий курс, є така надія. Не просто ж Майдан стояв, не просто. Багато змін відбулося у суспільстві, свідомості та поглядах людей. Сумні та разючі речі єднають, що ми вже бачили у 2013-2014 роках. Та навіть ультрас ворожих клубів об’єднуються у ходи містами, у хор для співів милозвучних пісень. "Ла-ла-ла", як то кажуть. Шануймося.

Вже у ті часи популяризувалася українська продукція, що можна побачити у плакатах-зверненнях до Клінтона та Єльцина.

Ряд тендітних панянок з татуюваннями на честь Гаранта. Всіх нема можливості представити, про те так, легка еротика була у Льоні вже тоді. А фраза "Лучше рыжий, чем красный", здебільшого, була правильною. Тоді, взагалі, була ціла кампанія, направлена проти радянських рудиментів та свідомості. Як показав час, КПУ наразі під загрозою зникнення. Не тільки від вікового маразму чи світлого капіталістичного майбутнього того ж Симоненка, а й суворо за державну зраду. Падлюки, яких мало. А пенсіонери вірять у світле майбутнє та друге пГишестя Вождя. Треба натякнути тут, що Вову іноді слід оновлювати на Червоній площі.

Анти-комуняцька реклама вражала своїми підходами. Її було більше, проте тут й так багато зображень. Й Олімпійські ігри з гарматою, й хрестики-нулики на кривавому червоному полотні, й неохайно перероблена банкнота, що натякала на знецінення гривні. Газети зі сумними заголовками на фоні купонів. Так, якщо подумати, рудий - краще. Коли нема альтернатив, обирають найменше зло. Важко уявити, у що перетворилася країна під Симоненко. Не тільки важко, а й лячно. Back in USSR, з вождем, який ховається за великим забором у наддорогому будинку. Кому це треба? Принаймні, цього не сталося і це дуже добре. Дякую за увагу!