Во вне
Інколи бувають на душі моменти дивні. Протиріччя внутрішнє. Рідко про таке пишуть, тим паче запеклі інтроверти, але якось надія на "а може попустить?".
Якось так склалося, що на початку кожного літа, здавалося б, світлої пори, починається якась боротьба з внутрішнім світом. Світова ядерна війна всередині. Не знаю, може через дефіцит сну у мене вже наступала ця містична криза середнього віку, може постійно життя майже без контактів з навколишнім середовищем так вплинуло, а може я й просто ідіот.
Я тут помітив, що цього тижня знову почалась колізія всередині. І хто би міг подумати? Все ж нормально, приводу для смутку майже нема, навпаки, трошки світлих плям пролилося на життя - повернення у найближчий час до повноцінного зору, нові зміни, відкриття, горизонти та можливості. Але ні, навіть DooM та 5 чашок кави не витягують. Проте, пробував 5-10 хвилин пограти у третю частину гри, а це теж негативно вплинуло на психіку. А ще ж й усі ці події в Україні та все більший маразм та примноження брехні від хану на північному сході.
Як би там не було, але щоліта знову собі доказую, що нікому поки не потрібен по суті. А це сумно. Одна з найкращих серій культового мульту якось точно зображає настрій на найближчий час. Пробачте за такий ванільний депресняк, просто заважає нормально працювати та жити.