Пошук роботи. Частина 16. Спогади лікують
Ностальгічні нотки можуть завше викликати якісь спогади. Спогади про події, місця, людей, емоції, думки. Таке буває. Але що може викликати мелодію ностальгії? Та будь-що! І на цій співбесіді були фактори, які вплинули на відчуття втраченого часу, який вже не повернути.
Компанія, про яку піде мова у цьому пості, займається наданням якихось медичних лабораторій і такого іншого. Більше того, їхній HR має занадто крутецьку адресу на поштовому сервері ukr.net. Серйозно! Солідна всеукраїнська компанія не хоче надсилати відгуки про резюме зі свого поштового серверу.
Але я відволікся. Вакансія - надання саппорту на "відділеннях" по берегу, віддалена підтримка з головного офісу тощо. Плавали, розуміємо.
Офіс знаходиться у невеличкому закутку вулиці, на якій я втратив 4 роки життя через другу з трьох помилок з ВНЗ. Може, то не було помилкою у певному сенсі, адже доволі сильно вплинуло на подальший розвиток у невідомо-якій сфері за невідомим напрямком, тому сказати, що саме даремно втратив 4 роки, можна з натяжкою, але нехай, повернемось до компанії.
Велика будівля, охорона, паркінги та таке інше. Якісь офіси, доброзичливість та апатія співробітників, у яких стигла у той момент кава, тому треба бігти і не дивитися перед собою, казати "ой!", налетівши на Макхаузера та робити інші речі, необхідні для роботи.
Як можна здогадатися, особливого успіху я не мав на співбесіді. Можливо через те, що забагато знову зайвого казав про бекграунд, а може через те, що не можна мене допускати до медичного обладнання на малу відстань, не знаю... А хіба важливо вже це? Не думаю!
Коментарі (0):