Makhauser's

Коли хочеш писати щодня, дедалі важче стає щоразу знаходити потрібні слова. Коли слова вже знайдені та лежать у кошику, потрібно знайти й певну тему.

У червні цього року я зміг написати 25 постів. За 30 днів. Більше - не завжди краще. Маючи відкритий доступ до подорожі багатьма країнами, до нових відчуттів, нових людей та нового досвіду, я трошки розширив тематику свого блоґу.

З’являлися рубрики, я писав. Здебільшого, щоб розбавити "Пошук роботи". Проте затягує. Але ж треба думати над тим, що саме освітити у тому чи іншому пості. Що буде цікавим як ймовірному читачеві, так і мені? А після такого можна й перегоріти.

На технічному блозі я й досі не писав з липня, на цьому ж не було постів три місяці. Проте завжди треба шукати в собі сили рухатись. Адже рух - це одна ж найважливіших речей. Якщо спинитися, то можна одразу підставити стільчак, натягнути мотузку на шию та зробити останній крок.

Рух - це зміна взаємного розташування тіл або їх частин у просторі з часом. Це нам говорить підручник з фізики десь за сьомий клас. Головне у цьому зрозуміти, що рух - це зміна. В яку сторону змінюватись - це питання кожного.

Можна помилятися, проте завжди слід підвестись та рухатись. "Колумб вирушив в дорогу не знаючи про вітер". Це зі славетного та дуже важливого в плані роздумів фільму "Траса 60: Дорожні історії". Слід обирати правильний шлях.

Проте як його обрати? Якби я був поганим сценаристом, то сказав би, що це гарна історія для іншого часу. Проте я не такий, тому просто можу порадити пробувати. Дивитися в першу чергу на самого себе. Мені, наприклад, подобається рубрика "Післямова", просто банально водночас легко писати та згадувати як це було: обирати більш-менш влучні цитати, перекладати їх українською та додавати якісь коментарі, але не скочуючись до банальних фраз. Виходило не завжди, але ж ми шукаємо себе. То ж не треба тікати.

Зараз я інколи дивлюся на свої пости за 2011-2013 роки. Мені стає сумно від того, що й як я писав, проте тоді я розумію, що якщо мене дійсно опановує смуток від старих робіт, то це вже про щось говорить. Значить, не дарма пишу.

Проблема вибору існує завжди. Ми не знаємо який соус обрати до смаженої картоплі в магазині, ми не знаємо що робити на вихідних чи про що писати просто тут і зараз. Людям властиві сумніви. Їм властиві помилки. Головне - розуміти всю дріб’язковість та буденність проблеми вибору. Вони минуть. Головне - рух.

Бо рух - це свобода.