Makhauser's

Сьогодні ці слова стають якомога актуальнішими та доречнішими. Світ на порозі змін, зловорожа змія засіла біля кордонів України та похитує головою виставивши ікла. Але на кожну змію знайдеться і свій змієлов.

Російська агресія — це наші реалії останніх 8 років. А якщо точніше, то кількох сотень, вісім же років триває остання ескалація. І все йде до того, що вона дійсно стане останньої для Змії. Принаймні у поточному виді.

Зброя, агресія, терор — це не відповідь та не розв'язок. Це безсилля, це агонія, це останній подих кривавого режиму, який давно слід було зупинити. Тільки в новітній історії були Молдова, Грузія, Сирія, ЦАР, Венесуела, Ічкерія, де-факто окупація Білорусі; і, звичайно, війна проти України.

Ксенофобія та шовінізм — фірмові страви від кремлівського шефа, світ грається у дуже небезпечну гру заохочуючи його до дії. Залякування санкціями, які активують лише у разі (чергового) наступу, постачання ворогу товарів подвійного призначення (так, дивлюся на тебе, Німеччина) — це все надто пізно та неефективно. З психопатами треба розмовляти інакше, або ж не розмовляти взагалі.

Українська "авантюра" — це остання помилка Росії. Звичайно, не хотілося б масштабної війни, бо це точно призведе до жертв. Російська Федерація — як країна-гопник, країна-терорист та країна-клептоман — може експортувати лише хаос та смерть (і добрива для родючих українських чорноземів), а тому вибір не завжди є. А тому треба зберігати спокій, допомагати армії та волонтерам хто чим може (гроші, обладнання, медичні препарати) та пам'ятати слова Кобзаря.

"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами".