Makhauser's

 personal blog

Кохайтеся, чорнобриві

Сьогодні ці слова стають якомога актуальнішими та доречними. Світ на порозі змін, зловорожа змія засіла біля кордонів України та похитує головою виставивши ікла. Але на кожну змію знайдеться і свій змієлов.

Російська агресія — це наші реалії останніх 8 років. А якщо точніше, то кількох сотень, вісім же років триває остання ескалація. І все йде до того, що вона дійсно стане останньої для Змії. Принаймні у поточному виді.

Зброя, агресія, терор — це не відповідь та не розв'язок. Це безсилля, це агонія, це останній подих кривавого режиму, який давно слід було зупинити. Тільки в новітній історії були Молдова, Грузія, Сирія, ЦАР, Венесуела, Ічкерія, де-факто окупація Білорусі; і, звичайно, війна проти України.

Ксенофобія та шовінізм — фірмові страви від кремлівського шефа, світ грається у дуже небезпечну гру заохочуючи його до дії. Залякування санкціями, які активують лише у разі (чергового) наступу, постачання ворогу товарів подвійного призначення (так, дивлюся на тебе, Німеччина) — це все надто пізно та неефективно. З психопатами треба розмовляти інакше, або ж не розмовляти взагалі.

Українська "авантюра" — це остання помилка Росії. Звичайно, не хотілося б масштабної війни, бо це точно призведе до жертв. Російська Федерація — як країна-гопник, країна-терорист та країна-клептоман — може експортувати лише хаос та смерть (і добрива для родючих українських чорноземів), а тому вибір не завжди є. А тому треба зберігати спокій, допомагати армії та волонтерам хто чим може (гроші, обладнання, медичні препарати) та пам'ятати слова Кобзаря.

"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами".




Прокоментуйте!