Makhauser's

Хотілося б назвати пост поетично, але тут - суцільна проза. Поетику, сподіваюсь, Ви віднайдете у самому пості.

Сьогодні я зодив на фільм "Высоцкий. Спасибо, что живой" Думки намішанні та суперечливі.

"Актор у масці", назвемо його так, виглядав не дуже натурально. Так, були моменти, де він був жахающи схожим на Володимира Семеновича. Там були Його очі та Його погляд.

Дуже не сподобалося те, що практично жодної пісні не було зіграно повністю, від початку до кінця. Ні "Охоту на волков", ні "Балладу о детстве", ні "Ваньку". Дякую, що зіграли "Балладу об уходе в Рай" повністю.

Не думав я, що Іван Ургант може зіграть драматину роль. Так, були комічні сцени, але зіграв Ургант дуже добре.

Висоцкього у фільмі озвучив його син - Микита. Беручи до уваги старі записи, у Висоцкього голос не був завжди таким як в кіно.

Навіть той факт, що Висоцкьому відведена роль другого плану, а на головну роль встав полковник Узбекскього КДБ, не заважвє фільму мати зворушливі сцени.

Дуже вразила сцена клінічної смерьі Володимира, його спогади про те, як допомагав виштовхнути машину із бруду, очі його дітей в цей момент...

Хай фільм трохи голлівуден, хай у Микити согла залишитись образа на батька, кіно знали. Фільм був би неперевершеним, якби був не про Семеновича, а так, він - нормальний, із ухилом у гарний бік.

Той факт, що в титрах першим написанний сам Володимир Висоцький - добре, позитивно та правильно, хоча сам він був лише в своїх піснях.

Висоцький буде жити в наших серцях завжди, не зважаючи ні на що. Не знаю, як ви, а я пішов дивитися "Бегство мистера МакКинли" Там Висоцький - справжній. Дякую, що живий!