Makhauser's

Українська міліція має захищати наш народ від небезпеки, але іноді вони втрачають час на порожні речі замість того, щоб хоча б поклікати на буксі. Сьогоднішня подія зацікавила б копвотчерів - новий для нашої країни рух, що відшукує та знімає неправомірні дії з боку правоохоронців.

Сьогодні ж я, нікого не чіпаючи, йшов потихеньку додому через площу Перемоги. На розі проспекту Перемоги та вулиці Воровського (зі сторони Цирку) я помітив двох представників охоронменшинств. Вони мене теж помітили та підійшли із проханням дати їм відповідь на болюче питання - хто я такий. Відверто, я знаю, що мусив спитати, хто вони та вимагати їх посвідчення, але не схотів, бо цікавенько було, що буде далі. Їм би вистачило і будь-якого документу з моїм фейсом та іменем. Потім - дещо дивне опитування для соціальних працівників: чи не вживав я алкоголю до цього, чи не маю нічого забороненого (я не хотів питати, чи карабін з ножем можна назвати чимось поганеньким, тому промовчав), де я мешкаю та чим займаюсь. Ну, й вік мій спитали. Важливим фактом було те, що на питання, яке я задавав двічі, вони так і не відповіли чітко та по статуту. Я питав їх, чого мене спинили, а сержантики - тупили. Особливо їх загальмувала назва ВНЗ, у якому я навчаюсь. Перевірили, чи всі букви знайомі та пішли собі. Ось така ..., малята. А розмовляли вони не державною мовою. Що ж то було? Проста перевірка у зв’язку із пізнавальним фільмом про Лук’яніський СІЗО чи щось інше?