Makhauser's

Чого не слід користуватися послугами компанії “Зіма-Лето”? Давайте розкажу

Все почалося як зазвичай: автобус, трансфером з Києва через всю Україну та Угорщину. На кордоні, через те, що ніхто заздалегідь не попередив про ліміт угорців на імпорт товарів особистого вжитку, які можна й продати, і тому деякі пасажири, як і керівника групи затримали на митні. Декілька годин стояти біля кодону — це не надто файно, скажу я вам.

Трохи згодом виявилося, що Будапешту не буде, хоча він є по програмі, але ж тому самому керівнику групи, Руслану, не хочеться втрачати свій дорогоцінний час та йому ліпше провести його в гіпермаркеті “TESCO”. Масове обурення було сприйнято великими очима та фразою, що столиця Угорщини зовсім не по дорозі.

Плітвіцькі озера, у які наша група приїхала ввечері, і на більш великі маршрути не вистачило б часу, адже Парк закривався. Тож це змусило обирати з-поміж двох маршрутів, хоча це й непогано, але осад залишивися.

Четверте, що можна сказати — це те, як розвозили людей по готелях на морі. Так, я не дуже люблю море, гори — то набагато краще, але іноді треба. Отже, частина групи була під Омішем, частина — в Дубровнику, решта — в Будві, Чорногорія. Ми ж були в Дубровнику, і доїхали лише після 17:00 по СЕТ. Коли доїхала решта я не знаю, хоча здогадуюсь, адже транзит з Дубрвоника до Будви займає години 4.

Найбільш великий сюрприз був тоді, коли прийшов час на те, щоб залишати Дубровник. Факс з турфірми із Спліту, який прийшов заздалегідь, завірив, що все буде ОК, та о 15:00 по СЕТ нас заберуть. О 18:00 почалося хвилювання та занепокоєння, що таки нікого не буде. На рецепції готелю, спитали, чого ж одразу не підняли на сполох факт, що нікого нема, намагалися викликати ту ж саму сплітську турфірму, але — марно. Треба віддати чине готелю VIS та його співробітникам за допомогу та за те, що швидко викликали таксі, яке терміново доставило на автовокзал, з якого за 20 хвилин відходив рейсовий автобус на Будву. Встигли, все нормально. Хоча це ще — не кінець історії.

Автовокзал, ніч, Будва. Невідомо, куди йти та що робити. Маючи на руках лише маленький папірець із назвою (як виявилось — старою) готеля. Таксисти, або просто стомлені Чорногорці, не знаючи такого готелю, набирали номер туроператора, який був написаний. Врешті-решт ми дісталися пункту призначення десь опівночі. Як і зранку, так і вночі довелося вислухати нервові “звинувачення у відповідь” від Руслана. Хоча, вночі він не лаявся матом.

Отже, у заключенні можна підрахувати плюси та мінуси цієї мандрівки

Мінуси:

Керівник групи, як і 2 водії постійно палили в салоні автобуса під час руху.

Тотально погана організація

Стоянка протягом 40-50 хвилин на заправних станціях через те, що картка “Привату” не читалася у місцевих терміналах (це було ще в Україні)

Факт суцільного ігнорування повідомлень та прохань передзвонити чи написати час, коли заберуть нас. (Окрім того факсу, до якого керівник групи не має жодного відношення)

Позапланові зміни в маршруті, відмова від Подгориці та Будапешту

Плюси:

-

Як висновок хочу вам сказати, що ліпше не користуватися послугами цієї компанії. Здоров’я важливіше за це.

Пруф-фото того, що не забрали вчасно (час по СЕТ):