Те, що люди пишуть у моменти, у які писати нічого
З чого починається слово? Певно, що невід’ємною його частиною має бути буква. Букви обіймаються, цілуються в губи та вирушають разом на пошуки щастя на листі паперу, або ж у вигляді інформації на ваших та наших екранах. Що ж, ця теорія має право на існування та знищення
Для написання посту має бути певний стимул, так само, як і сценарій, принаймні у голові того, хто планує написати пост. Наразі я вичерпав джерела натхнення, не знаю причини, чи це пов’язано з тим, що все сумніше за сумнозвісні смути, а може через те, що все ж усе не так погано, як може здатися автору на перший погляд
Наразі мене попросили перекласти "Девайс" для охоплення більш широкого кола читачів. Знаєте, це має право на існування, я вважаю. Також хочу продовжити написання коротких розповідей (збірника). Хоча, кого ж я обманюю? Все ж, треба саме почати писати цей збірник, от тільки у чому черпати натхнення, коли воно тихенько посапує у багажнику ЗАЗ?
Принаймні, треба тренуватися у написанні. Певно, що й виходити на вулицю. Щось мені підказує, що добрих та чуйних людей залишилося на світі більше за усіляких шльоперів та інших папєрєдніків. Іноді бракує й спілкування.
Я тут прикинув, що останні (та й перші) біль-менш серйозні стосунки з почуттям були у 1999 році, що трошки засмучує, означаючи, що давно все так крутиться. Ех, досить, ця меланхолія та ностальгія іноді дратує. Всім бажаю щастя у наступних вчинках.
Коментарі (0):