Пошук роботи. Частина 1. Яблуневий спас
Все почалося, скільки мені вистачає пам’яті, саме звідси. Такого собі вигляду будівля десь на Нивках. Така собі невелика на вигляд компанія, яка займається розробкою різноманітного софту під Apple-девайси. Йшов туди взагалі на тестування/QA, так, здебільшого, щоб просто подивитися. Без особливих надій.
Офіс нагадав якесь сов’єт-стайл підприємство. Принаймні, та частина, яку бачив я. Потім завели ще в один кабінет, де у тісноті поспілкувалися. Чоловік навпроти запитав скільки я планую заробляти. Я назвав. Не пам’ятаю скільки, але фіксовану кількість одиниць в валюті США. Це, в принципі, норма для ІТ. Але співрозмовник не погодився з цим і сказав, що нє, хулі, ми живемо в Україні і тому треба казати в твердій та стабільній валюті.
З цим покінчили, перейдемо до завдання. Посадили за якийсь старий комп’ютер на Mac OS, запустили програми власного виробництва (щось на кшталт Автокаду з рулеткою та випивоном) зі свідомими баґами, прохали їх описати у текстовому документі. Частину знайшов. Напевно, не всі, можливо деякі, про які вони й самі не знали, бо дуже нетривіальна послідовність дій для їх відтворення. Потім була анкетка велика про досвід та знання, кілька речень англійською мовою, які треба перекласти. Це зробив, усе віддав та пішов.
Згодом виявилось, що я їм ледь ну зовсім не сподобався. Чи то стрьомний, чи то знань з QA у мене приблизно стільки ж, скільки й у дослівному переказі ранніх чернеток Канта, я не знаю, мені якось байдуже. Сміливо кажу, що мені вони одразу якось не припали до душі, тому, хай йому грець, хай собі гризуть свої яблука та радіють новому айфонові. На цьому перша частина розповіді про пошуки добігає кінця, але вона не остання. Що далі? А ось що...
Коментарі (0):