Пошук роботи. Частина 8. Французькі чари
Бувають такі моменти, коли дзвонять по кілька осіб одразу, або кілька днів поспіль і пропонують пройти співбесіду. Ця компанія відгукнулася на моє резюме на LinkedIn, тій самій соціальній мережі, де дівчата пишуть першими.
Дана компанія мала вакансію, пов’язану з аналітикою, базами даних та ще чимось. Ну, це й доречно було, адже по суті то був великий магазин усілякої, на жаль, не їстівної всячини для дому, саду, дачі тощо. Із назви можна здогадатися, в принципі, що це за фірма. Не суть.
Головний офіс цієї фірми знаходиться у далеких зелених краях. Дівчина-рекрутер пояснила, що можна доїхати до метро "Мінська", потім сісти на ще якийсь автобус, маршрутку або що і доїхати майже до кінцевої, або просто до зупинки під суворою назвою (не то "Магазин", не то "Торговельний центр", не то ще щось подібне). Але аналіз карти показав, що можна все зробити більш легко і використовуючи лише один транспорт + кілометр чи два ходи до входу.
Приїхав, як ви вже здогадалися, раніше. Побачивши стійку для надання допомоги, я підійшов. Але за нею ніхто не сидів. Просто ось так ось, сумно стояча стійка і я коло неї. Повз мене проходили співробітники магазину (потенційного роботодавця), кидали байдужі погляди, йшли собі далі, нікому ні про що не кажучи. Хвилин 15 точно так було. І у них не виникала думка, що це може стояти клієнт і що клієнтові потрібна відповідь. Навіщо так себе навантажувати проблемами інших?
Нарешті! Підійшла якась жіночка і спитала мене про причину такого тривалого і настирливого стояння коло інфо-боксу. Я повідомив причину. Тоді вона взяла телефон і зателефонувала в відділ HR, повідомивши, що зараз усе буде.. Після цього жіночка пішла від мене до каси, за якою працювала до цього. Шах і мат, конкуренти? Ага-ага, щось таке.
Ну добре, після цього довелося ще хвилин 10 чекати на рекрутера, яка нарешті вийшла, трошки попитала мене про скілли та про мою особу, довела до дверей з офісної частини, сказала "ага, угу, ясно" на моє "а Ви знаєте, що до вас можна взагалі з центру приїхати 18 тролейбусом?" і поспішила піти геть.
Після цього, звичайно та звикло, мені прийшов лист про відмову, а я був радий йому, бо ну його так далеко щодня їздити. Макхаузер знову всіх переграв, в т.ч. і себе.
Коментарі (0):