Пошук роботи. Частина 12. Піратська бухта
Там, де стигне кров у жилах. Там, де заховані скарби. Там, де одноокий пірат мечем розсікає повітря. Там, де ти є. Перший майже вдалий результат співбесіди - саме тут, у цьому пості.
Подзвонили мені якось у пошуках піастрів у пошуках системного адміністратора і "ой, у мене тут щось не працює, осьо викрутка, подивись, а?". Навіть прохали приїхати на співбесіду того ж дня при можливості. Можливість була, а бажання - ні. Поїхав наступного. І знаєте? Краще б того бажання не було й тоді.
Знаходиться офіс недалеко від центрального автовокзалу, у якомусь боковому приміщенні квартирного будинку в 10 метрах від школи. Ну, знаєте, там діти були б восени, а зранку - також галасу багато, машини там припарковані, люди, б-р-р-р.
Про співбесіду сенсу казати мало, воно було схоже на "ой, а це Ви вмієте? Сууупер. Ой, а бухгалтерський ноут оглянути зможете? Він чомусь (курва, 0 байт вільних на системному диску) погано почав працювати?" і так далі. Наступного дня подзвонили і запросили працювати, більше того, не з понеділка, бо "у нас там ремонт буде, а світла - ні, тому вихідний". Довелося пізнати усю красу і велич трошки пізніше.
Прийшовши у вівторок заздалегідь (хто ж запізнюється у перший робочий день?), я пізнав усю красу і велич смути. Чекаючи під дверима, закритими міцно та ретельно, я встиг перевірити пошту, подивитися кілька цікавинок на Reddit, прочитати 2 глави Адамса і ще б встиг пограти у щось на старій N70, але нарешті прийшов співробітник компанії з ключем.
Він й показав мені кавоварку, прінт-сервер, роутери, звичайний мега-потужний сервер (звичайний системний блок у коморі без вентиляції), ноутбук бухгалтера, який знову не працює, ЕПТ-монітор покоління Виколювання Очей від картинки і навіть санвузол.
Я навіть зайшов на сервер. Скільки кого не питай, а ніхто не пам'ятав адмінський пароль від серверу. Навіть екс-сісадмін. Мене вразила нахабність контори, адже серверна ОС одразу ж вказала, що вона - піратська, тисяча чортів, так само, як і переважна більшість їхнього софту. Окрім того, що безкоштовний, звичайно. Я про це сказав, бо не хотілося брати матеріальну відповідальність за жлобів та покидьків.
А що там було з ноутбуком замісника начальника!.. У неї був (може, навіть не зламався ще) "ноутбук з городу", покусаний такий ноутбук. На якому, маючи доступ до консолі, я міг закривати її браузер стандартний (ага, той самий), адже він зависав від рекламних фреймів та редіректів з головної сторінки на рекламну одразу після пошуку. Смокчіть, супутник від мейлру та яндексбар!
Тиждень закінчився швидко. Понеділок - вихідний, вівторок - весь робочий день (при тому, що керівництво приходить після обіду і через годину-дві йде. Ну, знаєте, це таке типове керівництво). У середу мені було необхідно піти до центру зайнятості, тому був десь до 11-12 а у четвер мені подзвонили зранку, коли вже був на роботі, сказати, що я на сьогодні вільний, адже "приїде спеціаліст, який спробує витягнути пароль адмінський з серверу" (sic!). Я навіть бачив його, трошки флейм розвели, особливо, коли він сказав "а щас ми зробимо так, щоб було ніби ліцензія". А у п'ятницю я просто не поїхав. І вони не питали де я. Може, кряку не було на це?
Бидлувато. Бидлувато, знахабліло, тупо. З таким підходом важко мати справу. Принаймні, мені. Але я тоді ще не здогадувався, що буде щось ще гірше за це...
Коментарі (0):