Makhauser's

Іронія долі. Хтось інстинктивно починає жувати олів'є, коли чує ці слова. Проте мені згадується усе, що траплялося протягом двох сезонів. У подробицях того чи іншого рівня деталізації, а ось цей, останній рубіж (співбесіда для останнього епізоду цього сезону була набагато раніше) майже вилетів з голови. Але мені вдалося відновити пазл. І про нього я зараз розповім.

Колись давно, ще у 20 сторіччі, мешкав я колись на вулиці Січових стрільців (тоді - Артема) у старенькій сталінці 1935 року. Вікна виходили на зупинку 16 та 18 тролейбусів. Сумую я за звуками цього транспорту у пізню годину за вікнами, знаєте?

Але я відволікся на ностальгію. Це все для того, щоб сказати, що 18 тролейбус для мене як рідний. Та й зараз я мешкаю не так далеко від його маршруту...

І саме за цим маршрутом за іронією було кілька співбесід, більшість з яких - в одному бінес-центрі.

Але це було зовсім в іншому місці. І знайти його було доволі цікаво, адже за адресою були великі ворота, за якими - кілька будівель.

Тоді я підійшов до охорони, яка змогла мені вказати, що треба йти "прямо, наліво та до кінця, де будуть сходи". Власне, таких будівель було дві. На дверях перших я побачив ті слова, від яких би чиста сльоза прокотилася би по обличчю справжнього бухгалтера. Там було написано, що десь за тими дверима кується M.E.Doc - український продукт, від встановлення милиць у який й досі нервовий тік у багатьох.

На щастя, мені було в іншу будівлю. Хоча й ці хлопці мають відношення до бухгалтерського софту. Скоріше за все, й до "медка".

Особливо нічого цікавого у співбесіді не було. Хотіли знайти швидесенько собі когось, пропонуючи доволі непоганий профіт. Проте тоді все було готове для останнього епізоду сезону. І дійсно було варто спробувати, адже потім можна було б шкодувати.