Makhauser's

А пам’ятаєте, як це було? Ті часи, коли залізний Арні не ганьбився з ґвалтуванням франшизи, обличчям якої став, а продовжував бути тим самим Командо, Конаном та Термінатором. Останній кіногерой. Тоді, на початку 90х, він зіграв копа під прикриттям, який змушений був працювати вихователем у дитячому садочку. Пройшло більше 20 років та вийшла друга частина фільму. Без Залізного Арні та скоріше стала рімейком. Отже, я - Ностальгуючий критик. Я це пам’ятаю, тому вам не обов’язково! Що ж, розберемо другу частину фільму.

Замість ще доволі молодого Шварца супер-копом (з ФБР) став Дольф Лундґрен передпенсійного віку. Взагалі, цей фільм - типовий стереотипний бойовик 90х, до того ж зроблений на "щоб було". Стереотипний афроамериканець-напарник, типовий пузатий шеф з характером стерви, типові злодії (та типові сюжетні розв’язки).

Головне зло фільму - відбиті та комічнотупі терористи з Албанії, яким потрібна інформація для своїх конкретних цілей, копам потрібна інформація для того, щоб ці цілі не були досягнуті - класика. Чи стереотип?

Відмічу неймовірно крутий пістолет Дольфа. У нього влазить щонайменше 38 патронів. А коли обійма стане порожньою, він з легкістю скине автомат з шоколадками на албанця, який віддячить остогидлим вже криком Вільгельма, який може виграти нагороду за найменш вдале накладання цього звуку з 1951 року.

Якщо ми вже говоримо про дитячий садок, то варто відмітити, що тут дітлахи якісь дерев’яні навіть у кривлянні. Сцена під час титрів - це страшна кара для очей, вестибулярного апарату та нервів. Ні, вони навіть милі, але милі вони через призму того, що зараз занадто популярне: виділення організму та інші радощі. Якщо об’єднувати це, то можна резюмувати, що це тупий хтивий гумор та опис статевих органів, смерті, стриптизу та сексу від дітей дошкільного віку. Таке собі Шоу Джиммі Кіммела на стероїдах хтивості.

Ледь не єдина більш-менш світла пляма фільму - пузатий айтішник-гік з фігурками поні та іншими плюшками. Своя ж людина!

У сумі ми маємо легку та трошки пердильно-аморальну комедію (максимум) на один раз. Глянути фоном чи у родинному колі, коли треба покарати дитину та змусити її страждати. Вона значно гірша за оригінал, проте щось непогане у картині залишається. Вердикт: 46/100