Makhauser's

Другий пост цього сезону також не буде багатим на факти, проте не написати про нього я не міг. Він також розпочався ще у Польщі, тоді ми мило спілкувалися з дівчинкою у чаті скайпу. Вона мене запитала про те, коли повернусь в Україну. Я назвав ймовірну дату приїзду. І на деякий час ми припинили спілкування. Я готувався до релокейту, збирав речі, думав ще трохи залишитися в ЄС та потім вже поїхати додому.

Йшла остання п’ятниця липня. Я вже кілька днів не працював, святкував собі тихенько День сисадміна, привітав колишніх колег (ніхто не відповів, але це нічого, буває). Дівчинка знову постукалася до скайпу. Запитала чи приїхав я вже. На жаль, ні, адже я був ще далі від кордонів України, аніж під час першої бесіди.

Я ж написав, що поки що ні, проте буду 7 числа, а якщо пропозиція не втратила актуальність, то з радістю приїду на співбесіду. Ми визначили дату та час, попрощалися, побажавши гарного дня. Все як завжди.

Настав той самий день. Я вже готувався до далекої дороги, згадуючи ті відчуття від серпневого метро. За досить короткий час до виїзду я перевірив телефон та побачив, що дівчинка мені дзвонила. А потім й одразу написала у скайпі, що вимушена відмінити співбесіду, адже замовник заморозив вакансію, на яку планувалася моя кандидатура.

На цьому я вже почав шукати щось інше, "серіал знімався", а наприкінці жовтня ця спеціаліст з HR компанії зненацька знову вийшла на мене.

На цей раз пропонувалася інша вакансія, на яку не всіх моїх навичок було би достатньо. Тому я вимушений був відмовитись та так й не відвідав офіс.

Проте далі почалося щось більш цікаве.