Вона
Вона пішла. Прокидаєшся, дивишся ще на теплу подушку, на якій останні чотири роки ви засинали поруч. Постільна білизна ще тримає її аромат, проте ти знаєш, що це вже кінець.
Машинально кличеш її за іменем, отримуючи у відповідь лише тишу. Машинально намагаєшся покласти руку на те місце, де раніше її світла голова сопіла тобі у лікоть.
У прострації плетешся на кухню, згадуючи ті часи, коли у вас тільки все починалося. Молода та наївна, вона пізнавала новий та дивний світ.
Минали роки, і вже пишна леді сміливо дивилася вперед, аж доки у неї не почалися проблеми з пам’яттю. Клята лиха доля, нам і так мало відведено на цій планеті, а закінчувати життя не пам’ятаючи навіть свого імені, не кажучи вже про добрі часи, лячно.
Таке трапляється. Дякую, Elena, що була поруч останні роки. Я ніколи тебе не забуду.
Коментарі (17):
Очень круто и цепляет. Макх нам вас не хватает. Только вопрос а почему именно Елена?
Что не Я?
Серхо написав(ла): Читати далі...
Серхо написав(ла): Читати далі...
Серхо написав(ла):Вот это меня радует у вас больше всех. Правильно живите, боритесь. Правда теперь желания быть в лб пропало. Но все таки 5 тур выдал. Что касается Высоцкого, мне эти слова запали в душу.Кто-то скупо и четко отсчитал нам часы Нашей жизни короткой, как бетон полосы. И на ней — кто разбился, кто — взлетел навсегда… Ну, а я приземлился, а я приземлился — вот какая беда.« Згорнути Читати далі...
Серхо написав(ла): Читати далі...
Серхо написав(ла): Читати далі...