Makhauser's

Все знову почалося з резюме. Дівчата люблять, коли їм пишуть. Це частина їхнього життя та сутності. У середині жовтня мені пощастило поспілкуватися з дівчиною, щоправда, лише у чаті Skype.

Ми визначили, що деталі обговоримо у наступний вівторок. Я вирішив запитати про формат зустрічі: онлайн чи офлайн. З’ясували, що буде бесіда у скайпі, а тоді почали встановлювати час, який влаштує нас обох.

Оскільки співрозмовниця написала, що буде в офісі о 12 годині, то я їй запропонував побалакати в 12:30, аргументувавши, що встигне ще собі кави зробити.

Тоді наступної співбесіди у планах не було (а вона, як виявилося згодом, відбулася у той самий день), а тому я майже на нього запізнився, оскільки ця дівчина зв’язалася на 30 хвилин пізніше. Проте, оскільки це вже історія, нічого страшного не сталося.

Запитала про досвід на попередніх місцях роботи, запитала чи доводилося працювати з тим, що вказано в їхній вакансії. Про англійської знання та про плани залишитися в Україні (бо людина потрібна на досить тривалий час, це не проектна вакансія). Я ж відповів, що на цей момент не маю жодного бажання знову розсікати трактором простори Неньки у напрямку зони Шенгену, а англійську знаю доволі непогано. Наче все було добре.

Після цього вона повідомила, що дасть резюме на скринінг (хоча це, як я потім читав, робиться більше задля відсіювання непотрібних резюме до стадії проходження співбесіди. Обіцяла надати будь-який фідбек як тільки він з’явиться. Та подзвонити, якщо будуть додаткові питання.

Певно, що й досі думають.