Пошук роботи. Частина 18. Подзвони мені, подзвони
Нещодавно я писав про співбесіду в одній компанії, яка займається наданням IP-телефонії. А цього разу довелося порівнювати їх з конкурентами на ринку. І що ж, дійсно вийшло порівняти...
Ця компанія і знаходиться у більш зручному місці і за більш зрозумілою адресою. І солідніше виглядає, адже не знімає кімнатку чи дві у якихось хащах. І має більшу мережу тощо. Просто, можна сказати, що вона краще і тому має більший конкурс.
Тоді, коли я був на співбесіді і думав чи погоджуватись на пропозицію zzz.com.ua та Макувки, мені дзвонили з наступного місця співбесіди та запрошували, тому розказати про себе у деталях я не міг, лишень трахнув мозок спецу фірми своїми запитами щодо наявності характеристик, які мають мати у будь-якій фірмі, у якій хочу працювати.
До того були тести технічні, знову, як колись дуже-дуже давно, потім опитування. Співбесіду одночасно проходило кілька людей, один з них раніше працював у "Дельті" (і це - найцікавіше, адже коли йшли вже з офісу, я йому сказав, що якщо він працював, то має пам'ятати того листа, якого я надіслав всьому управлінню ІТ банку. Він на мене подивився з переляком і вирішив більше нічого не казати). А після невеликих розмов, нам сказали, що можливо комусь подзвонять, "у нас багацько кандидатів" тощо. Ну, власне так, на тому й вирішили.
Крім того, вони трошки змінили на словах графік роботи та деякі обов'язки, усміхаючись наївності тих, хто повірив написаному на "Хедхантері" чи "Роботі". Якось так. Мені вони наприкінці не сподобались, я їм, скоріше за все, теж. Тож нехай. Не дуже-то й хотілося. А коли не хочеться, то можна змусити людину сказати: "ой, не треба, дякую, на все добре".
Коментарі (0):