Пошук роботи. Частина 19. Знайомі до болю місця
І знову нелегка доля занесла мене до одного з банків. Більше того, цей банк розташовано у тому ж комплексі, що й той самий, з третьої частини. І навіть результат той же...
Проте цього разу я вже знав куди їхати і скільки чекати на вулиці, бо приїду заздалегідь. Чого я не знаю, так це того, що доведеться чекати біля входу в офісні приміщення, адже ніхто за стійкою не зможе двері відкрити, бо там нікого нема.
Мені навіть засмучено зателефонували дівчинка-HR, по типу, як це, що це, не зможу прийти. Але потім радісно підбігла і, після кількох хвилин маніпуляцій із пультом керування, вона мене впустила.
Співбесіда проходила у закритій кімнаті з 2 у міру молодими жінками. На жаль, твоя фантазія - це тільки твоя фантазія, анонімусе, нічого такого. Навіть, можливо, пройшов у другий тур конкурсного відбору, який ось-ось має розпочатись (а мені вже й не треба, оце маєш). Просто побалакали. Нарешті, з другої спроби. Бо коли мала би бути перша, десь за днів 10 до того, мені подзвонили і повідомили про форс-мажорні обставини, які не дозволяють провести співбесіду у той день.
Міркував, що то такий занадто креативний та дуже ввічливий спосіб відмовити, а виявилося, що ні...
Коментарі (0):