II: Атака розмов
Чим далі в ліс - тим діалоги більш нудні. Епізод другий приніс героя нині покійного Крістофера Лі у якості антагоніста, комп'ютеризованих персонажів та багато смутку від ще одного жбурляння каменем у спогади олдфаґів. Але це було не головним негативним моментом для мене.
Найбільшою неприхованою загрозою став актор Хайден Крістенсен, на фоні якого Марк Гемілл, який зіграв Люка, який мені ніколи не подобався як актор, став майже ідеальним. А це багацько про що говорить. Браво, Хайден!
Поміж іншого виділяється балаканина та форсування політичних інтриг Палпатіна. І набагато більше комп'ютерної графіки, добре помітної.
Окрім бездарного Крістенсена, переваги графіки над акторством, акробатичних танців стариганів з мечами, політичних інтриг та тупих діалогів було ще дещо... Неймовірно крутий герой оригінальної трилогії Боба Фетт, який мав мало екранного часу, але приніс собі у карму багато пунктів, був у цьому епізоді. Разом із батьком. Ну, майже батьком, який також був кілером, мисливцем за головами, який втратив свою у пошуках істини та відзнаки. Його зробили клоном. Крутого персонажа, можливо, найкращого асасіна, культового антагоніста і клоном... Та пішло воно все...
Цей епізод, наскільки я пам'ятаю, я дивився у кінотеатрі. Не надто уважно, як після усього цього, аналізуючи проєкт. Герой Лі (Дарт Тиранус, Граф Дуку) виявився солідним, але не таким, як той же Мол. Проте, своє місце посів у залі героїв.
За усе, що зробили з Бобою та сагою, особиста суб'єктивна оцінка епізодові - 5 магістрів Вінду з 10.
Коментарі (0):