Makhauser's

Існують такі компанії, які змушують реєструватися у себе на сайті для того, щоб залишити своє резюме. У цьому є свої плюси та мінуси. Мінуси усі знають: ще одна реєстрація, ще кілька листів на поштову скриню, багато мороки та заповнення тих самих полів, які й так присутні у резюме. А не всі форми інтегруються з LinkedIn чи можуть нормально імпортувати інформацію з PDF. Плюс я у цьому бачу один: ви зможете легко моніторити статус своєї заявки.

На щастя, в Україні практика таких форм рекрутингу не набула такої популярності, як у країнах ЄС, проте ця компанія вже "перейшла на темний бік HR".

Так, ще один банк. Ну а що? Враховуючи, що колись працював у "Дельті", а тут задачі були майже такими само (з більшим профітом, з нормальним графіком без роботи у суботу та неділю та набагато ближче до дому), то я з радістю пішов.

Офіс для праці знаходиться коло трамвайної зупинки. Якщо подивитися на ту будівлю, то можна переплутати з якимось НДІ чи гуртожитком державного ВНЗ: нічим не примітна будівля стилю суворого соцреалізму. Зайшов у неї, на вході була охорона, яка направила вже туди, куди треба.

На поверсі банку довелося почекати на диванчику, бо особа для розмови з якою я прийшов, була зайнята. Сподобалося, що дівчинка з відділу HR зателефонувала та поцікавилась чи знайшов я офіс, адже сама вона тоді була в іншому.

Потім прийшов чоловік, який повів поверхом вище. Там сиділи якісь дівчатка-оператори. В принципі, нічого особливого. Сидять - значить, треба. Поспілкувалися з ним в окремій кімнаті. Розповів про те, з чим працював. Послухав про те, з чим працювати можна тут. Після цього попрощалися та я пішов додому.

Стосовно статусу заявки можна сказати, що її довго не оновлювали, а після цього просто відписали, що позицію закрито кимось іншим. Так само сталося і з другою позицією у банку, на яку подавався навіть раніше. Проте на ту співбесіду мене не викликали, тому у всесвіті "Пошуку роботи" її, можна сказати, нема.