Makhauser's

Я довго не міг наважитись надіслати резюме сюди. Просто таким виглядав опис вакансії, що треба було їздити містом, відвідувати як мальовничі квартали Троєщини, так і елітні житлові квартали Борщагівки, Вокзалу, Дарниці та Лісового масиву. Проте, як виявляється, гроші потрібні усім. І ось частина цих усіх у вигляді мене наважилася на сповіщення компанії.

Офіс же компанії знаходиться знову-таки поруч зі мною. Та й не дуже далеко від станції швидкісного трамваю. Ну ось, підійшов я до офісу (я напередодні дивився на місцину через Google Street View), побачив те, що хотів, але орієнтир "увійти коло банку" не сповістив про те, що вхід до цього банку знаходиться всередині.

Судячи з усього, охорону цього бізес-центру класу "Совєтская тіповая застройка ГОСТ хххх-хх" організовувала компанія Microsoft. Ні, там був й турнікет, проте люди ходили через такі ворота, які ніяк не могли їх спинити.

Але добре, надіслав дівчинці пінг, вона підійшла та забрала нагору. Там я вже дізнався не тільки те, що нікуди їздити не треба (бо багацько точок, навіть у Польщі), а й те, що я знову прийшов першим на співбесіду. Ну точно кажу, це така фіча HRів.

Окрім дівчинки зі мною спілкувався айтішник компанії. Його зацікавило моє резюме, адже сам він якийсь час тому закінчив радіофізичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка (РФФ, тепер - РЕКС, факультет радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем). Цимес у тому, що я на цьому факультеті витратив 2 роки життя.

Коли він мене коротко запитав кілька прізвищ, частину з яких я знав, я назвав у відповідь свої. Партію було зведено до нічиї, а потім ми продовжили розмови.

Нічого особливого: звичні питання, звична практика, звична відсутність фідбеку, звичне продовження серіалу.