Makhauser's

Зоря вечірня, перша, виблискує на небі,

Відбиток залишає на Світязькій воді,

А в небі, небі, небі, безмежнім Шацькім небі,

Ми бачимо відбитки, думок наших з землі...

  Доброго дня, шановна громада. Гріх не написати кілька рядків після довгої перерви. Біля украхнського кордону можна знайти файне місце - Волинь, де омивають береги великі озера. Світязь, Люцимір, Луки тощо. Місце привабливе, поруч ліс. Але, спочатку - невеличке озерце Піщане у 2х годинах від фінального пункту призначення. Невеличке, але привабливе, у якому пірс закінчується схожами, как у басейнах...

Поміж справ, вирішив поїхати за місто, на дачу, розвіятись. Не вийщло

Із чого почати? Певно із того, що вечір суботи подарував незабутні враження вимкненного світла, коли розряджається ноут, а потім - КПК і PSP, та робити абсолюто нічого (адже й інтернету нема).

На наступний день світ був, та думаючи про від’їзд, зібрались, а тут почалося - ливеняка, град, що просто зовсім не весело було. Дощ тривав декілька годин поспіль, а так, як на дачі нема нормальної системи відводу води, трапилась невеличка повінь. На жаль, саму повінь я не знав, бо треба було воду відливати, але частину фейлу я все ж захоив. Повністю закриті, герметині двері, через які вода спокійно пролилася на декілька метрів - це, таки, не приємно. Особливоо прибирати воду, котрої накопилось декілька сотень литрів, враховуючи структуру ділянки.

Шарм та скромність, радість до забуття та смуток до втрати свідомості. Злість та Любов. Ненависть і відданість. Для кожного Університет імені Шевченко має свої риси. Для мене ж Шевченківський ВНЗ - особливий. Моя точка зору може не співпадати з думкою адміністрації сайту, і тим паче, із думкою Ректора КНУ імені Тараса Шевченко.

Почнему від витоків, від приймальної комісії. Поступав я на Радіофізичний факультет Щеви (див. фото). Приймальна комісія була в тому ж корпусі.

Ліс... Багацько людей, коли чують це слово, уявляють поляни, ліси та гаї. Хтось бачить пляшки під ялинками, багаття та пісні напідпитку.

Доброго дня, шановні читачі.

Сьогодні мова піде про те, чому ж звичайний Челентано вартий уваги, а "мажорний та розкішний" Che Gold - ні. Сподіваюся, що мій гіркий досвід допоможе Вам зробити правильний вибір та переосмислити сенс буття у піццеріях

Доброго дня, читачі. Декілька вступних слів не завадили б, особливо перед дальньою дорогою.