Makhauser's

Френк підвівся. За вікном сірий дощ неначе шепотів, що ось-ось почнеться осінь. Проте вона й не закінчувалася ніколи. Принаймні, для нього.

Кажуть, що не можна увійти в одну ріку двічі. Багато хто пам'ятає половину лише про ріку, проте вони не завжди згадують, що мова йде не тільки про стрімкий потік води, а про й людину, яка туди заходить.

Ви пам'ятаєте, з чого почалася "Футурама"? Фрай падає в камеру та заморожується на тисячу років, прокидаючись у майбутньому. З усіма плюсами, мінусами, реаліями, рулеткою, випивоном, блекджеком та іншим? Так ось, згідно сюжету Idiocracy ("Ідіократія", "Планета ідіотів") головного героя також мали б відправити в майбутнє (разом з відібраною дівчиною), проте лише не рік вперед.

"Чорний гроб на колесиках вже на твоїй вулиці. Чорний гроб на колесиках вже у твоєму домі. Чорний гроб на колесиках вже у твоїй кімнаті". Пам'ятаєте ті часи, коли це могло лякати найбільш вразливих з нас? Це кіно якось нагадує подібні лякливі історії. І фільм доволі цікаво грає на відчуттях та почуттях, показуючи ледь помітні, але важливі деталі, а тому точно не може назватися "фільмом на один нудний вечір".

Коли ми згадуємо фільми про НДР, то в першу чергу на думку спадає Das Leben der Anderen ("Життя інших") - фільм, що абсолютно заслужено отримав свою нагороду за найкращий іноземний фільм. Проте є в історії німецького кінематографу й інший фільм, який також висвітлює соціалістичні реалії Східної Німеччини, проте з дещо іншого боку.

Здавалося б, зовсім нещодавно Мішель Платіні відкрив конверт та дістав папірець, на якому було написано два слова: "Poland" та "Ukraine". Здавалося б, зовсім нещодавно була церемонія жеребкування, на якій зганьбився наш колишній президент, коли сказав славнозвісне "Welcome in Ukraine, Welcome in Kyiv". Здавалося б, зовсім нещодавно та сама людина зганьбилася у Давосі, коли не змогла вимовити фразу "Увімкни Україну". Але насправді, це було давно. Цілу вічність тому.

Вони не змінюються. Десь п'ять років тому я писав про "ПриватБанк", оскільки лиха доля змусила певний та недовгий час бути їхнім клієнтом, пройшовши через усі кола пекла експертів, фотографувань на вебкамеру та "Копілок"™. І після цього (а також після купи скандалів з клієнтами - навіть Лагун позаздрив би) я зарікся бути клієнтом банку. І навіть націоналізація нічого не змінила у ставленні. Ні в моєму ставленні, ні в ставленні банку до людей.

Майже раз на два роки (інколи - й частіше) я пишу про вбивць УАнету, а що два роки саме 25 травня я згадую важливу фігуру світової літературі для себе та особу, яка дуже вплинула на стиль мого спілкування, письма тощо - Дуґласа Адамса.

Френк дивився в дзеркало, але не міг пізнати своє відображення. Стільки часу пройшло з попередньої зустрічі. Схудле та бліде обличчя, сивина в довгому волоссі та відсутність енергійний та грайливих вогників в очах видавали, що десь щось сталося не так.

Знову це відчуття. Воно завжди повертається. Чим далі - тим частіше. Ніби й ніколи не залишало ці кімнати. Ніби ніколи не відкривало двері свідомості, вилітаючи птахом з клітки.

Неймовірне - поруч. 5 років тому (17 квітня 2012 року) цей домен було зареєстровано. Скільки всього відбулося. У житті, в країні, у світі. Можна навіть почати писати перший том великого філософського трактату про невимушене буття та те, що нас оточує, що нас поглинає, єднає та що керує нашими вчинками, проте не буду. Ще не настав той час.

Падати легко. Достатньо просто надати усіх повноважень силі тяжіння та розслабитись. Так сталося й цього разу. Чарлі падав. Як падав вчора, позавчора та багато років поспіль. Як той Прометей на скелі, якого щодня роздирає пазурами орел. Як той птах фенікс, який народжується з попелу та помирає у вогні.

Не панікуй, якщо не виходить. Не панікуй, якщо рухаєшся вздовж чорної смуги зебри. Не панікуй, якщо вважаєш, що на узбіччі. Не панікуй.

Багряний диск сонця тихесенько сідав за горизонт та дарував останні секунди пожовклому листю старого ліса. Вечір наближався неспинною силою. Починалася нічна зміна неспинного циклу життя.

Пам'ятаєте ті часи, коли ми надсилали музику, картинки та jar-файли через Bluetooth? Пам'ятаєте ті часи, коли знімали відео (а дехто, наприклад, я) ще й монтували їх на телефонах? Пам'ятаєте ті часи, коли ми сиділи через GPRS в асьці?