Makhauser's

Сезон без банку - не сезон. А тому, коли я ще думав щодо форми роботи у компанії з останньої серії сезону, я вирішив спробувати й такий варіант.

За кілька годин до звернення мені дзвонили й з іншої компанії, але тоді я відмовився. Після них був дзвінок з "Ощадбанку", хоча саме у цю "контору" резюме я надсилав, коли тестував додаток від rabota на Android.

Цікаво, що додаток не дав мені прикріпити своє резюме, лише ті, що були в історії надісланих. Оскільки я розумів, що в державному банку (тоді один окремо взятий банк (про нього я багато писав кілька років тому, а зараз, на щастя, більше не маю нічого спільного з ним, адже "Приват" завжди був дегенеративним банком для мазохістів) не націоналізували) англійська мова буде сприйматися як мінімум дивно, адже радянська спадщина держустанов - це святе, а тому в історії обрав один з українських варіантів резюме.

І так сталося, що саме це резюме я надсилав у \"Київстар\", а тому слід було пильнувати й дзвінки на номер цього оператора на старенькій, але вічній Nokia N70.

І дзвінок не змусив себе чекати. На тому кінці мене запитали чи шукаю я своєї долі й надалі, а коли отримали більш-менш ствердну відповідь, то запросили у той самий день на розмову.

Я поїхав. Згідно орієнтиру, який мені надиктували телефоном, я ніц не знайшов, тому подзвонив дівчині для подальшої навігації. Через деякий час пошуків вона настійно попрохала мене ворушити дупою, бо мерзне. І я послухався поради, а тому знайшов.

Після цього знову була кухня. Кілька столиків, а це вже не м’який куточок, який був в \"Епосі\". За нього сіли спеціалісти. Тоді вже з’ясувалися наступні деталі:

• Дівчина - фахівець технічного відділу, а не HR (хоча не думаю, що такий термін можна застосовувати у державних установах. Скоріше, відділ кадрів)
• В компанії є свій дрес-код (так-так, навіть у відділі ІТ, спеціалістам якого доводиться інколи повзати у пошуках істини та кабелів). До того ж, це має бути підтримка локальна (або її ще називають on-site, тобто "на місці") не тільки для головного офісу, а й для різноманітних відділень банку. Це не так лячно, звісно. А приміщення, у якому зі мною балакали, спеціально використовують для цілей заплутування (принаймні, так здалося), робота полягала у постійній дислокації в іншому місці.
• На момент співбесіди в "Ощаді" не було впроваджено SLA. Думаю, це багато про що говорить.

Власне, розмова була не досить довгою. Це була остання співбесіда за часом, а тому вже можна перейти до тієї, яка була найбільш успішною.

А там дійсно є про що поговорити.