Makhauser's

У той момент, коли я планово не деякий час виїхав за межі України, мені зателефонував ще один роботодавець (і не один, до речі). Пощастило, що було відкрито роумінг і тому ми змогли домовитись про зустріч на початку нового року. І я прийшов.

На мене чекала досить тривала поїздка за межі України. Щоб не було напрочуд сумно, я вирішив взяти частину файлів з Тенет. Так-так, пират-одинак, який не знає слів кохання та любові. Плавали.

Наступна компанія знайшла мене власноруч, проте, як виявилося пізніше, я колись надсилав їм (чи їхнім колегам з іншого регіонального офісу) резюме, проте на абсолютно іншу позицію.

Ба, більше того, ця компанія займається рекрутингом, тому вона лише представляє собою проміжну ланку.

"Солідна фірма візьме в оренду діркопробивач. Власників степлерів прохання не турбувати".

Йшла середина грудня. На носі була туристична поїздка, тому я йшов на цю співбесіду розуміючи, що наступні етапи (за наявності таких) можуть бути пізніше (або ж прямо перед від’їздом).

Наступний етап другого сезону - компанія, яка підтримує своїм програмним продуктом мережі аптек. Власне, там довелося лишень спілкуватися електронною поштою.

А час все летить. Ось ще один рік промайнув. Насичений подіями, пошуками не тільки свого майбутнього, а й самого себе. Боже, а скільки пафосу-то у цій фразі?

Власне, дякую, що читаєте та залишаєтеся з нами зі мною. Я щоразу намагаюся покращувати контент, робити нові проекти та розвивати старі. Головне - попереду.

Йшов ще грудень. Я надсилав багато резюме, трошки адаптуючи їх, вказуючи більш сильні сторони для тієї чи іншої професії. Ну, в принципі, це доволі логічно.

На один з листів мені відповіли, що були б не проти поспілкуватися. Ба, більше того, пропозиція - front-end розробка (Junior, звичайно, досвіду ж мало).

Розмова мала б бути через Skype з "начальником відділу розробки". Я перед цим пройшовся швиденько по Codecademy, Sololearn тощо, ну, щоб не зганьбитися. І у якомусь сенсі це допомогло справити непогане враження.

На цей раз на співбесіду довелося їхати доволі далеко, бо офіс компанії знаходиться у нетрях Святошинського району aka "10 хвилин від метро, там знайти легко, йдіть собі та побачите кілька прапорів". Класична картина свого роду.

Я подивився на Street View що це і як туди дістатися та пішов. І знайшов. А головне - з першого разу.

Промайнувши приватні сектори, я дістався потрібної вулиці. Оскільки за старою звичкою я прийшов раніше, був час посидіти на Reddit, подивитися, як коте дзюрить на стовп та все-таки зайти у "бізнес-центр".

На днях необхідно було податися на національну польську візу. Оскільки у посольстві дуже хитра система реєстрації, у якої завжди є брак місць до певної дати, а коли майже наступає потрібний день, вони знову віддаляють можливість прийти та подати документи. Можна зрозуміти, що наплив великий. Що ж, тому я подавався через візовий/сервісний центр.

У мене є традиція: приблизно раз на 2 роки казати свої думки про зкурвенілий Hostmaster. Попередні дві роботи написав ще 14.11.12 та 26.10.14 відповідно.

Навіть ще не настав черговий "золотий сезон" осені-2016, а писати про ХМ нагода є. І знаєте чому? Все через ті ж граблі, які Хостмайстер сам собі ставить. І не тільки собі - а й усьому УАнету.

По другій співбесіді, на жаль, менше інформації, проте також є про що подумати. Я у той час ще працював, тому продовжував пошуки кращої роботи в іншому ритмі. Багато разів змінював резюме, приводячи його до того чи іншого вигляду. Змінював дизайн, макет тощо. Й досі, певно, не дуже якісно виглядає - проте працює.

А потім одна компанія все ж відповіла мені.

Великому шоу - велике плавання. Не може епічний серіал тривати один сезон. Майже так міркував я, коли йшов на нові співбесіди. Насправді, все було більш прозаїчно - проблеми з тим, що на попередньому місці роботи почалося самодурство та зухвале ігнорування того, що наш відділ, в принципі, робить усе, щоб, власне, це підприємство працювало. На жаль, трапляється. І перша співбесіда не забарилася.

Так-так, серіал повертається. Трошки змінюється формат, відтепер буде більше інформації щодо роботодавців. Власні думки, висновки та, сподіваюся, щось корисне для тих, хто роботу шукає зараз або ж шукатиме незабаром.

Перший сезон декому допоміг, тому я знаю та вірю, що роблю це не просто так, для порожнечі та історії. І саме для цього у другому сезоні буду писати не тільки те, що відбувалося на співбесіді, а й про те, де це відбувалося та як. Зробимо прозорішим ринок праці. Люди мають знати на що чекати та до чого готуватися.

Ба, більше того, через цей сезон у мене з’явився привід для створення нового проекту, не менш корисного, аніж "Пошук роботи", але про нього детальніше напишу трошки згодом. А поки що - почну другий сезон серіалу. Сподіваюся, що третій сезон трошки зачекає. Зробимо усе можливе для цього.

Ласкаво прошу. Цей пост - як зміст, у ньому будуть посилання на усі частини, тому можемо розпочати.

Черговий рік добігає логічного кінця, свято наближається та так інше. Рік тому я робив якусь свого роду аналітику подій, а 2 роки тому - просто перелік постів. Як би там не було, на цей раз нічого такого не буде.

Зараз я не буду писати багато, просто ключові моменти, думки та емоції після перегляду нового епізоду ЗВ. Незабаром напишу більше, переваривши все.

Можна сказати, що вже виникає третє покоління глядачів Саги. У кінозалі було багато дітей. У свій час було їх багато на другій та третій частинах, скоріше за все, й на 4-6 та 1, я їх дивився на касетах, тому казати не можу. І чи є шанс у Disney зробити те, що власноруч вбив Лукас мідіхлоіранами та іншим? Можливо, можливо. Зрештою, вони визначили межі канону і переважно я підтримую це рішення.