Makhauser's

Я, як соціофоб-інтроверт не можу не сказати, що перше січня кожного року викликає позитивні та приємні емоції. Не маючи звички, навичок та любові до вжиття алкоголю, я черговий рік зустрів кавою. А вийшовши на вулицю, відчув справжнє задоволення.

Добігає логічного кінця черговий рік. 2014 був найбільш насчиенним, драматичним, суворим та складним для незалежної України. Хто б міг таке подумати рік тому? Так само не хочеться думати й про 2015, проте його вплив на історію світу - питання майбутнього.

У такі важливі та визначні дні для країни неможливо не пам’ятати людей, їхні вчинки, звершення та досягнення. Вже пройшов рік з найважливішої події в історії сучасної України, яка досі триває. Певно, що за дещо з цього треба дякувати та "дякувати" сусіднього "царь-батюшку" та його посіпаку-шапкокрада. Але все по черзі

Колись давно, майже два роки тому, я писав пост (ой, лишенько, я тоді ще юзав Оперу) про одну ганебну компанію. Настав час для чергового параду евфемізмів до слів "кляті мудаки", "уйобки" та "покидьки" та символічній обгортці абсолютній зухвалості у діяльності, по суті, монополіста УАнету. Цей пост містить порцію негативу, дітям та вагітним жінкам-пенсіонерам за кермом у стані алкогольного сп’яніння краще цього не читати, ви це робите на свій страх та ризик.

Наразі маємо пост про остогидле усім - політику. Вибору ж незабаром та такі справи. Якщо не хочете травити мозок цим гімном, то й не треба, це нормально та адекватно.

Більшість хіпстерів, надкусивши солоне від сліз яблуко, поклали його на стіл та понуро підійшли до дзеркала. Вони надягають для селфі та інших різних дурниць чорне, адже кумир їхнього життя відійшов в оффлайн, позамережжя. Хтозна, можливо, що старина Стів насправді у кріогені чекає на ліки, а може й ні. Мова не про нього, а про славетних інженерів, чий ухід того ж року залишився у тіні.

Добре, зрештою, можна й написати. Тут таке трапилося, що не дуже хочеться бажати такого будь-кому. Але треба все казати по черзі, тому ми почнемо.

Інколи бувають на душі моменти дивні. Протиріччя внутрішнє. Рідко про таке пишуть, тим паче запеклі інтроверти, але якось надія на "а може попустить?".

Багато хто пам’ятає єдиного нині президента, який перемагав на виборах двічі - Леоніда Д. Кучму. Не маючі потужної підтримки столиці у 1994, він випередив за 2 тури чинного Гаранта та посів почесне місце. На наступних виборах йому протистояв найбільший невдаха виборчих перегонів: 5 стартів та жодного золота - Червоний Пєтя. Отже, давайте згадаємо як-то було вже на зламі епох.

"Выборы-выборы...". Ця пісня знову на нас очікує вже у найближчу неділю. Зараз не буде ніяких агіток ні за кого, хай подавляться. Зайшовши на сайт ЦВК, вирішив почитати програми кандидатів. І якщо деякі тексти зовсіми "по-дебільному напісани", то інші читати доволі цікаво. Проте знайти бажаний пункт якось не вдалося.

На зламі революції почали у масах зароджуватись думки щодо "у дупу ці контактіки, однокласнікі та мейлсру, давайте спроєктувати свою соцмережу з іграми та запросимо депутатів-перебіжчиків". Кожен відверто нечесно охрестив свій проєкт "першою українською соцмережею". І якщо "Друзі" назвали проєкт Москви, а Ukrface наразі створено для редіректу на понурий паблік у соцмережі Дурова ФСБ, то тому давайте проаналізуємо вади та дивовижі третього проєкт, який отримав найбільший піар та розповсюдження.

А сьогодні сайту цьому виповнюється 2 роки. І хоча я вже дано тиняюся Тенетами, але осів на .com-і переважно нещодавно

За цей час знову було багато змін, багато зрозумів, багато чого проаналізував. Вектор напрямку основного курсу “Партії” визначено на наступну п’ятирічку. Що вже казати? Та навіть Легітимний Золотий Пекар втік з України. Буває...

Будьмо, людоньки! І хай йому грець!

Вітаю. Ото нещодавно у макітру прийшла думка порівняти себе з улюбленим монстром, який стабільно за має чинне місце на моїй аватарі. А спільні риси дійсно існують.

Криві руки та безвідповідальна уява примусили мене відмовитись від від колишнього телефону на базі помірно відкритої ОС Android через трошки розбитий екран та дорогу вартість фіксу цього баґу (2230 гривень).

"А мене тут Вітька у гості кличе. Можна погуляти?". Щось таке. Гуляти, справді, є де. Багато місця, багато вбитої природи, багато пафосу та параної